П'ятниця, 24 березня, 2017

2.6.9. Відновлення товариств

З войни повертали люди в село. В селі між молодіжию виринула думка розпочати якусь освітну діяльність, відновити діяльність аматорського гуртка. Таку діяльність можна би було вести при якомусь товаристві, а в селі ніякого товариства не було, треба було відновити, насамперед, якесь товариство. Уряд дозволив тогди відновляти діяльність "Січий". "Січи" давнійше відіграли велику ролю в організації молоді, але після війни, "Січи" вже віджили своє, але тому, що взагалі треба було якогось товариства, а староство дозволяло на заснування "Січи", то молодь села вирішила відновити "Січ".

Скликано загальні збори, прийнято статут і вибрано головою (кошовим) Созонта Букатчука. На цьому і закінчилася діяльність "Січи". Уряд відкликав свій дозвіл на заснування "Січи" і "Січ" перестала ітснувати. По зборах "Січи" відбулася спільна фотографія, яка задержалася в селі дотепер.

Далі уряд дозволив відкривати читальні "Просвіти". Ініціятиву до відновлення читальні почав учитель Бундзяк Володимир. Скликано загальні збори, на яких виступив Бундзяк з довгою, змістовою промовою. На зборах вибрали головою Андрука Василя. Тепер, коли вже ітснувала читальня, можна було при читальни засновати аматорський гурток, і такий засновано. Молодь тягнуло, не бути інертними, а діяти. Найбільш активними були бувші ученики середних шкіл, а головно, бувші ученики вижницької гімназиї. Вони сходилися і радилися, як розпочати отту діяльність. Всі годилися з тим, що треба зачинати від постановки якоїсь п'єси. Одним з послідних, що прийшли додому були Подюк Іван і Сав'юк Іван, що були в лагрі в Тухолі. Вони розказували, що в лагрі ставили п'єсу "Перехитрили", і на їх думку, ця п'єса підходила би і нам, і нам треба би від тої п'єси зачинати.

Справу вибору п'єси вирішили, погодилися всі з тим, щоби ставити "Перехитрили", але тут відразу виринуло друге питання, де саме відбувати репетициї п'єси. В Народнім домі було повно сміття та гною. В громадській канцелярії під час войни кватирували войскові частини і в Народний дім заводили коні, взагалі Народний дім був похожий на якийсь смітник. Треба було, нім зачнуться репетициї, зробити в домі порядок. Початок діяльности аматорського гуртка - це було вивожування тачками з Народного дому гною та сміття. Толокою вивезли гній, сміття і привели зал до можливого порядку. Особливо енергічно робив порядок в залі Созонт. Коли дехто, бачучи стілько гною та сміття, чухав потилицю, то Созонт давав всім примір, брав тачку і возив гній.

Прийшло до розподілу роль. Режисером зобов'язався бути По-дюк Іван, тому, що він бачив ту п'єсу на сцені і взагалі єї добре знав. Найтруднійша була справа з жіночими ролями. Ті дівчата, що виступали перед війною на сцені, повиходили замуж і мали свої домашні клопоти, тай не хотіли виступати на сцені, знов молодші розцінювали виступ дівчини на сцені, як велику нетактовність, взагалі, що це дівчині не лицює.

Діло готово було припинитися. Сав'юк і Подюк бачили в лагрі, що ролі дівчат відігравали хлопці і радили так і тут поступити.

Випадок привів, що і ця справа добре наладналася. Созонт випадково зустрів двох дівчат Апольонію Льоїк і Аврелію Тондель, котрі погодилися виступати на сцені. Дівчата походили з німецьких родин. Зустріч Созонта з дівчатами відбулася так. Дівчата пасли корови. Нараз зачав падати дощ і дівчата забігли з-за дощу під вербу. Тогди якраз переходив туди Созонт, то він і побачив дівчат під вербою, а і єму треба було десь сховатися від дощу, то він і пішов під ту вербу, де були дівчата. Зразу зачав з дівчатами жартувати, а далі прийшло єму на гадку, чи не згодилися би дівчата виступати на сцені. Дівчата і погодилися. Так була розв'язана справа з розміщенням жіночих роль. П'єсу ту вивчили і гарно відіграли. Людям п'єса сподобалася і при цьому дівчата в селі зрозуміли, що виступ дівчини на сцені не є ніякою ганьбою і дівчата стали вже і самі зголошуватися, що вони хочуть виступати на сцені.

Перші повоєнні леди в культурній роботі були проломані і культурна робота поплила вже широким руслом.

Другу п'єсу, що єї відіграли, була комедія "На відпуст до Київа". За цею п'єсою пішли інші п'єси.

До села прийшов артист київського театру Орел Степняк. Єго заан-гажували на режисера гуртка. Степняк, як артист, був художником і він вивчив п'єсу "Безталанна". Виучив ту п'єсу просто по художньому. Просто захоплюючим був конець другої дії, коли Гнат з парубками іде з-під хати Варки. Довго нагадували в селі оттой спів Гната і парубків, отте "і знялися полетіли". В тому по мистецьки виведеному співі, відчувався і жаль Гната, що як єму здавалося був зраджений Варкою, і тяжке єго душевне переживання.

Степняк виучив ще п'єсу "В Різдв'яну ніч". Автором тої п'єси був таки сам Степняк. П'єсу ту написав він на основі царициного черевичка Гоголя. Безперечно, що Степняк, як автор п'єси найкраще розумів духа тої п'єси і вивів єї художньо. Дуже гарний в тій п'єсі був спів дяка. Степняк не довго побув в селі, відійшов з села.

Аматорський гурток далі ставив п'єси. Черговою п'єсою була драма "Ой не ходи Грицю". П'єсу ту взялася вивчати учителька Гай-воронська. П'єсу ту вивчали ціле літо 1924 року. У Львові в той час зорганізувався театр, який їздив по Галичині і ставив кілька п'єс. В репертуарі театру була також п'єса "Ой не ходи Грицю" і він ставив єї в Кутах. Звичайно, що фахові артисти відіграли єї добре. Молодіж з Кут чула, що в нас вивчають ту п'єсу, і цікава була бачити, як в нас вийде та п'єса. Для поставлення п'єси дуже приготовлялися, і вивчили єї добре, і з Косова дістали гарних строїв для п'єси. Прийшов день постановки. З Кут прийшли всі, хто цікавився культурним життям. П'єсу відіграли дуже гарно, так, що загально говорено тогді, що наш гурток краще єї відіграв, як львівський театр, в якому були професий-ональні артисти.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм