Неділя, 26 березня, 2017

2.6.4. Треба шаблею брязнути за Польщу

Раділи поляки, що прийшла Польща, молодь на всі груди співала “Jeszcze Polska nie zginela”, але прийшов наказ для поляків іти воювати за Польщу. Велася ще війна з Радянським Союзом і влада оголосила мобілізацию поляків, українців не брали. Польським панам хо-тілося мати велику Польщу і за тоту Польщу призивали поляків воювати. Треба би було іти на війну, а це вже гірша справа. Можна тішитися Польщею, можна співати польський гімн, але іти воювати, це вже не подобалося полякам. Серед поляків був широко розвинений національний патріотизм, але чотири роки перебування на австрийській війні породили, цілком природно, таку нехіть, таку відразу до війни, що поляки не хотіли іти на війну, хоч би і за Польщу, про яку вони так богато наслухалися, про яку вони мріяли. Все ж таки поляки були зобов'язані іти на війну, а хто не хотів іти добровільно, того поліция ловила. Само собою, що оттой початковий гарячий патріотизм став холодніти. А на війну треба було людий і поліция бігала і ловила поляків, аби йшли на войну, а українців, що прийшли з войни не брали. Врешті для поліциї важнійші були поляки, чим українці. Українець прийшов додому, тай з села нікуди не тікає. Є час єго ловити, але поляка, то вже на війну треба. Декотрі з поляків вводили поліцию в обман. Поляки ходили в міському, чорному одіню, а українці були в селянській одежи, звичайно, білій. Поліция здалеку бачила чорно одягнених поляків і єї зручнійше було їх висліджувати і ловити. Тому декотрі з поляків переодягалися в селянський одяг: в білі полотняні штани, в білу сорочку, і так одягнені робили по городах. Поліция бачила здалека такого поляка, вважала єго за українця і не ловила єго.

І раді були поляки Польщі та і не дуже.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм