Неділя, 30 квітня, 2017

2.5.40. Не забудьте пом'янути (спомин)

Як другий раз прийшла російська армія, то люди села відносилися до солдатів приязно, а навіть, з такими солдатами, що довший час були в селі заводили знакомства. З Кут приходив в село оден солдат середнього віку, балакучий і дуже приязний в відношеню до людий. В Росії була вже революция, заговорили про Україну, про Україну говорив і цей солдат. Солдат цей - це була освічена людина. В селі позаводив знакомства з декотрими передовими селянами, і від часу до часу заходив до них та вів з ними бесіди про тогдішне політичне становище нашого народу.

Познакомився і з моїм батьком, і заходив до мого батька та про ріжне любив говорити, цікавили єго політичні погляди наших селян.

Як відходила армія, прийшов він в село попрощатися з своїми зна-комими. Зайшов і до мого батька. Батько був тогди на городі. Прийшов до батька і щиро попрощався, при цьому сказав: "Батьку, не забудьте пом'янути не злим тихим словом".

Солдат цей пішов, але ці слова на довго залишилися в пам'яти тих, що єго чули.

І оцей українець, в шинелі російського солдата, хотів України, мріяв про українську державу, і там, по тім другім боці січові стрільці в австрийських шинелях теж хотіли України, вони пішли на війну з думкою вивоювати Україну. Цей солдат такий приязний, такий культурний, і не він оден, а богато є таких солдатів, а їх політичні обставини поставили з одного боку, а січових стрільців з другого боку, і сказали їм між собою битися. Оттака судьба нашої політичної долі.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм