Субота, 24 червня, 2017

2.5.29. Воєнні пісні

В війну появилися нові пісні, які складалися між захопленими пропагандою жовнірами, поки вони не вдарилися в живу дійсність, або не лягли в могили. Автор вірша про царя Николая, селянин з Поділля, в той час, коли писав той вірш був дуже захоплений австрийським патріотизмом, пізнійше дуже охолов. Загинув в Чорногорі в місті Подгоріце. В ньому в той час не було вже і сліду з австрийського патріотизму. Ось одна з пісень воєнного часу:

З понеділка на вівторок відобрали гармат сорок,
А з вівторка на середу збили єго, як череду,
А з середи тай на четвер пам'ятаю, якби тепер.
А з четверга на п'ятницю перейшли наші границю,
А з п'ятниці на суботу, покінчив наш всю роботу.
А з суботи на неділю виставляє москаль фану білу.
Ой даюся, піддаюся, з австрияком я не б'юся.
Даю єму усе своє, най дарує життє моє.

Були ще і інші пісні, які співалися в австрийській армії. Ось одна з них.

Гурра, хлопці, гурра, враз із Варшави аж до Петербурга
За москалями марш, марш, марш.
І пан фрайтер піде з нами, буде воювати разом з нами
Гурра, хлопці, гурра, враз із Варшави аж до Петербурга
За москалями марш, марш, марш.
І пан капраль .................

Далі в тій пісні вичислювалося всіх менших і більших войскових начальників, що всі вони підуть і будуть воювати. Про цю пісню знали і в російській армії, бо як розказували ті, що попали в російський полон, їм казали конвоюючі їх солдати, співати ту пісню, розуміється на кпини.

В австрийській артилєриї співали, що:

Артилєрия наша славна у нашого пана царя
Єсть то войско вибране.


Але далі нарікала пісня, що бідують артилеристи:

А сегодня на ведеті, і ще завтра на ведеті
А позавтра на арбайт.

Ой прийшов я із арбайту, поклав камінь у голови,
Аж тепер си відпічну

Ще не вснув я, а вже будять, вже на гофі труби трублять.
Жовнір мусить вставати,

Хоч най ясні громи тріснуть, жовнір мусить рано встати.
Най то ясний грім заб'є.


Співали ще і пісню про рекрута, що "нарокував" до войска.

Ой прийшли ми під цісарські мури,
А пан капраль виносить мундури.
Гурра, хлопці, всі гурра, хлопці враз
Подивіться, хлопці, усе це для вас.
Став я на гофі, став тай думаю,
Що я насамперед робити маю.
Нагадався, я куфер купую
І всі попрітита в него ладую.

Була і ще одна пісня.

Товариші ви мої,
Перекажіть до дєдика мого,
Що я на війні,

Най ті воли продає,
Та най мене, хлопця молодого,
З війни викупить.

Я ті воли не продам,
Хоч би ти там, мій синочку милий,
Навіки пропав.

Товариші ви мої,
Перекажіть до братчика мого,
Що я на війні,


Най ті коні продає,
Та най мене, хлопця молодого,
З войни викупить.

Я ті коні не продам,
Хоч би ти там, мій братчику милий,
Навіки пропав.

Товариші ви мої,
Перекажіть до сестрички мої,
Що я на війні,

Най корови продає,
Та най мене, хлопця молодого,
З війни викупить.

Я корови не продам,
Хоч би ти там, мій братчику милий,
Навіки пропав.

Товариші ви мої,
Перекажіть до дівчини мої,
Що я на війні,

Най що має продає,
Та най мене, хлопця молодого,
З войни викупить.

Кури, гуси, качки продає,
Таки свого, свого миленького,
З войни викупляє.


Оттакі пісні народжувалися в час війни, тай з закінченням війни повмирали, як зовсім неактуальні.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм