П'ятниця, 24 березня, 2017

2.5.24. Плата за забране поміщицьке майно

Як восени відступала австрийська армія, то декотрі дідичі також не хотіли залишитися, виїхали на захід. З дідичами виїхали також важнійші особи з дворів, ті, котрі керували господарством, а залишилися слуги та дворові робітники. Як прийшла російська влада, то біднійші селяни стали дещо розтягати з дворів. Почали від буртів з бараболями. Зразу, біднійші селяни, трохи несміливо, стали розривати бурти і брати з них бараболі, а коли виділи, що ніхто їм в цьому не забороняє, то стали чим раз сміливійше розтягати бурти, а далі стали заїхувати до буртів і фірами. Нарешті коло буртів зробився, гейби, базар, на якому кождий міг брати задармо. По бараболях сміливійші стали добиратися до шпинлірів. В шпинлірах зерна не було, зерно пани випродали, але була сочевиця (бобиця), і ту бобицю розібрали.

Російська влада зовсім не перечила забирати, влада, якби стояла осторонь від цього діла.

Як вернула австрийська влада, то дідичі почали тягати селян за ті бараболі і бобицю і селяни платили за то, що взяли.

Дехто з тих, що забрали, боявся, що як поверне австрийська влада, то їм буде велика кара за те, що вони брали, і вони, аби не попасти в руки австрийській владі, пішли за російською армією. З нашого села пішов Ницюк Михайло з сином Дмитром і ще дехто.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм