Понеділок, 21 серпня, 2017

2.5.13. Варти

По селах запровадили варти. На варту призначалися мущини, за порядком хата від хати. Був оден лиш випадок, що чоловік злегковажив собі наказ іти на варту, і на варту не пішов, думав, що обійдеться і без него. Та не обійшлося. Варти провіряли і дорахувалися, що єго нема. Єго взяли на постерунок і там дістав буки. Били дуже, так, що він ледве поплівся додому. Вахмайстер, якби на кпини, звільнив єго на три дні від варти. Це був оден випадок, що чоловік відтягався від варти, надальше всі ішли на варту, бо чули, як гостив на постерунку, той, що не ішов.

Головним обов'язком вартових було ловити шпійонів. Варта повинна була придивлятися на кождого, що ішов дорогою, як був сторонський, незнаний варті і виглядав варті підозрілим, то такого повинна була варта зупинити і відпровадити на постерунок, а там вже мали розібратися, що він за чоловік.

На варту попадали ріжні люди і ріжно виконували ту свою громадську повинність. Попадали люди, що дуже совісно ставилися до того обов'язку. Наказали пильнувати, аби дорогою не прокрадалися шпійони, так вони цего і пильнували. Тогди була загальна думка, що шпійон може ріжно виглядати, але найчастійше шпійонами можуть бути молоді люди, котрі прикидаються старими дідами. Такі шпійони мають обов'язково мати приліплені вуса і велику приліплену бороду. На це треба було уважати і вартові цего пильнували. Були вартові, що просто з патріотизмом ставилися до того свого обов'язку і пильно стежили за кождим незнаним прихожим. Звичайно, такий вартовий, побачивши незнаного, підозрілого єму чоловіка, остро спиняв єго: "Відки чоловік?" Такий зупинений подорожний, звичайно, вияснював відки, куди і зачим іде, і вартовий задоволений тим виясненням, лагіднійше казав: "Ідіть, ідіть". Ночию бувало трохи інакше. Такий вартовий в ночи, не розпізнавши добре, хто йде, зупиняв сільського чоловіка, часто, навіть, свого добре знакомого. Такий зупинений з злостию казав: "Та чого хочеш, то я". Але бувало і таке, що такий зупинений звертався до вартового: "Ти не маєш, що закурити? Я знаю, що ти на варту не пішов без тютюну". Рад-не-рад вартовий мусів давати ще закурити, тай вже і нерад був, що зупиняв.

Та таких вартових було небогато. Переважаюча частина вартових по своєму розуміла вартову службу. Ті вартові пильнували, дуже пильнували, але не шпійонів, вони пильнували, чи йде д'варті вахмайстер, або взагалі хто-небудь з постерунку. Вони розраховували, що як і перейде шпійон, то за це їх ніхто бити не буде, бо просто вони можуть виправдатися, що їм не виглядав на підозрілого, і тому вони єго не зупиняли, але якби комендант захопив їх, що вони спали би, то наберуть таких позавушників, що аж їм "смак скривиться". Тай то ще і на позавушниках може не скінчитися, комендант може повести на постерунок, а там вже може "добре побути". Тому то так совісно, щиро, пильно стежили вартові не за шпійонами, а за комендантом.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм