Понеділок, 24 квітня, 2017

2.5.5. Чулисте, що є война!

Селом хата від хати покотилося: "Ви чули, що є война?" Хто почув тоту вістку, то і вірив, і не вірив. За войну говорили вже довго, в дванадцятім році була вже і мобілізация кількох річників резерви, не раз вже і зроджувалися такі чутки, що вже і є война, але потому виявлялося, що то лишень було непорозуміння. Хтось чув, та не дочув, хтось десь сказав, що дуже можливо, що буде война, а той, що слухав, то не порозумів добре, єму здавалося, що вже є война, тай далі переказував, що вже таки є война, тай далі котилося, що таки є война, але потому все вияснювалося, тай така чутка затихала. Але вістка не втихала, вона вперто кружляла селом, а далі прийшло урядове повідомлення до громадської канцеляриї, що є война. Прийшли і газети, а в них: "Є война".

Коло громадської канцеляриї розвісили цісарську відозву: "До Моїх народів". Відозва починається: "Ми, цісар Австриї, король Угорщини, король Чех, граф Тиролю і т. д. В цю важну хвилю звертаємося до наших народів". А далі йде вияснення, що сербський уряд проводив ворожу, визиваючу політику супроти нашої держави і доклав свою руку до організациї убійства престолонаслідника. І знов дальше є, що цісар не міг цьому дальше терпіти і виповів Сербії війну.

Скоро по першій вістці покотилося друга: Росія виповіла Австриї війну.

Перед народом стануло червоно-кроваве марево війни.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм