Середа, 23 серпня, 2017

2.5.2. Польська влада

На Покуття ввійшли польські війска, а з війсками прийшла і цивільна влада, прийшла і поліция. В Косові урядував староста, по селах були постерунки поліциї, але уряди громадські, ради і війти залишилися давні, ті, що їх вибрали за України.

По кількох днях польської влади прийшов від староства наказ, аби всі радні з села на означений день явилися в Кутах. Такий наказ прийшов не лишень до нашого села, а і до сусідних сіл. Між радними, і взагалі по селу, пішов страх, що ж це будуть з радних хотіти. Боялися, що будуть арештовання. Пішли по селу ради: йти чи не йти. Йти, так ідеш на таке, що вже з Кутів не прийдеш додому, а підеш в арешт, а не йти - то ще гіршого можна вдома дочекатися, можуть прийти і здому взяти, тай так само завести в арешт, і ще додатково дати за то, що не послухав. Як маєш попасти в арешт, то чи сяк чи так, він тебе не мине, і радні вирішили йти до Кутів.

Кождий радний думав-передумав, як з чим би треба іти до Кутів і врешті вирішував, що, якби там в Кутах не було, то не пошкодить взяти з собою харчів, і то мало ще сказати не пошкодить, воно об'язково, конечно, як найбільше взяти харчів. Доведеться сидіти в арешті, то аби чоловік не сидів голодний. "Маєш хліб в торбі, то будеш на горбі", - пам'ятав кождий отту мудру приповідку, яку склали наші діди.

На другий день ішли з села в Кути радні. Кождий радний мав повну торбину хліба. Декотрий ніс ще в хустині оден або і два хліби, а до того ще кусень солонини, розуміється, хто мав солонину, бо хто ні, то замість солонини ніс з собою кілька цибуль. Оттакі забезпечені харчами ішли радні до Кутів. Годиться сказати ще, що кождий з радних мав накришений капшук тютюну і за ременем ще оден цілий скруток. Це як доведеться в арешті сидіти, аби чоловік мав, що закурити. Якось веселійше, як чоловік закурить.

До Кутів ішли і радні з Рибна, і з Слободи, а ніхто і не знає по що іде. Прийшли до Кутів, а там вже є та є радних, і ще нові доходять. В Кутах бігають якісь підпанки, видно впорядчики, та направляють радних на ринок.

Нарешті надійшов якийсь пан, а з ним ще якісь такі, як і він сам, тай той пан чемно привитав радних і лагідно до них заговорив пару слів, тай відійшов набік станув разом з другими панами, і всі вони задивилися на дорогу долів. Виглядало так, що вони когось звідтам виглядають, а радні стоять, та лиш оден на другого позирають, ніхто не знає, що це робиться, що все оце має означати. Поміж радними перейшло, що оттой пан, що витався з радними і при цьому, навіть, зняв капелюх, цей добрий пан - це новий староста. Ну нарешті радні, хоч тілько з того всього дізналися, що той пан, то староста. А староста з панами все дивляться на дорогу, а далі раптом заворушилися. З косівської дороги показалася легкова машина і їхала на ринок. Пани настроїлися. Машина приїхала і недалеко панів остановилася. З машини висів оден цивільний пан і оден офіцер, мабуть, генерал. Староста привитав тих обох панів короткою промовою. В промові тій, очевидно польській, староста сказав, що все населення повіту дуже тішиться польською владою і от радні русини, коли довідалися, що до Кут має приїхати високий, польський достойник, то зібралися разом, щоби єго привитати і висловити свою льояльність супроти польської влади. Цивільний пан, що приїхав, вислухав промову і подякував чемно радним, що зібралися єго витати.

По цім, приїжджий пан з старостою пішов разом на прийняття, яке для нього приготовили, а радні почали розходитися.

Радні ішли додому і тішилися, що то якось без біди обійшлося.

Хто були ті пани, що радні "зібралися" їх витати, радні не змогли з певностию довідатися, говорили тогді, що то або воєвода був, або якийсь міністер. Така була перша зустріч з польською владою.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм