П'ятниця, 28 квітня, 2017

2.4.31. Релігія під час війни

До війни релігія мала вплив на народ, і то великий вплив. На початку війни народ шукав помочи, якоїсь душевної розради в цьому світовому горю, яке впало на світ, і удавався до релігії. Люди ходили до церкви молилися, шукали розради, порятунку в позасвітних силах.

По селах стали появлятися ріжні "божі листи", що ніби то з неба впали на землю. В листах тих було писано, що про оццю війну пишуть давні пророцтва. Пророцтва ті давним-давно написані, ніби то ясно говорять про оцці часи, які тепер проходять. В тих то "божих листах" писалося, що війну цю викликав диявол, і треба, аби люди каялися в своїх гріхах, перестали грішити і тогді сила диявола пропаде.

Дальше в тих листах писалося, що кождий повинен той лист переписати три рази і дати ті переписані листи іншим особам, а ті знов повинні також по три рази переписати і дальше поширювати.

Другим характерним явищем того часу був потяг до ворожіння. Люди порозсівалися світами, а не кождий давав про себе знати. А родини, що залишилися вдома хотіли знати, де знаходяться їх рідні, а не маючи змоги нізвідки про це довідатися, удавалися до ворожбитів і ворожок. Кидали картами, ворожили щось з церковних книжок, взагалі ріжними способами старалися розвідатися про рідних та провідати будуччину.

Народ шукав помочи в позасвітних, неприродних подіях. То тут, то там стали об'являтися ріжні відпустові місця, куди ходив народ шукати там душевного спокою, шукаючи там в надприродних силах потіху, відраду.

В вісімнадцятому році, коли вже тому всенародному горю не видно було кінця, то тут, то там стали діятися якісь "чуда". Звичайно, що ніяких там чуд не було, але народна фантазія під впливом загального горя, видумувала ті чуда. Заговорили про те, що ніби то десь у якомусь місци об'явився якийсь святий або свята і наказували народови аби народ каявся.

Дальше стали появлятися то тут, то там хрести, які ніби то станули там надприродною силою закопані. До тих хрестів ішли люди і молилися під ними.

Оден з таких хрестів появився на полю коло Станислава. Люди здалеку ішли піхотою до тих хрестів і молилися під ними. їхали також потягами і нераз потяги були просто переповнені тими прочанами. В таких переповнених вагонах просто неможливо було провірити білета і їх деколи не провіряли, тай отті прочани вважали це чудом, що ніби то висша сила не допускає провіряти білета тому, що вони їдуть до святого місця. Хрест той був цілком обвішаний ріжнокольоровими стрічками, що ними обвішали єго богомольці.

За російської влади вивезли в Росію митрополита Шептицького. Єпископ Хомишин мав намір перевести уніятську церкву на римо-католицизм. Насамперед задумав єпископ ввести святкування свят уніятських і римо-католицьких разом. Він видав зарядження, щоби найблизше свято вже святкували разом з римокатоликами. Зарядження то видав єпископ в березни п'ятнадцятого року, а найблизше свято було Благовіщення, яке римокатолики святкували при кінци березня, а грекокатолики - 7 квітня. Єпископ зарядив свято Благовіщення святкувати разом з римокатоликами при кінци березня. В церквах церковники, по наказу єпископа, відправляли богослужіння разом з римокатоликами, але люди з села не йшли до церкви, а робили так, як звичайно кождої буденної днини.

Єпископ, бачучи тверду поставу народу, відкликав своє зарядження і свята святкували як і ранійше.

За чотири роки війни народ в світах видів ріжне. Видів, що церква була на службі одної або другої держави, і не зважаючи на то, чи годиться це з релігійною мораллю, чи не годиться, робила то, що єї уряди держав наказували. Релігія кликала не убий, а слуги тої-ж релігії благословили войска, аби одні одних ішли убивати. Це дуже деморалізувало народ. З кінцем війни авторитет церкви вже дуже підупав. Дуже великий вплив на погляди народу щодо релігії мала російська революция. Ті, що були в Росії і бачили російську революцию, чули там про обманьства, яких допускалися церковники, і тому вони дивилися на релігію вже критично.

Війна була переломовим часом для ріжних передвоєнних поглядів, була вона і переломовим часом для релігії.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм