Середа, 23 серпня, 2017

2.4.17. Ще оден "шпійон"

Прикре життєве переживання лучилося громадянинові Филипо-вичеви Йосифови з Рибна. Филипович цікавився всім тим, що тогді діялося. В Рибні було войско, і як надходили козаки, войско то перейшло ріку і остановилося в Мілєві. Як войско відходило, Филипович був також коло войска. Прийшли в Рибно козаки, то Филипович і ними цікавився. Але врешті прийшло Филиповичеви на думку, що в Рибні ніби оден світ, а в Мілєві - другий, тут - Росія, а там - Австрия. Филипович аж горів з цікавости, що так воно є. Далі прийшло Филиповичеви на думку піти на той другий світ і переконатися чи є там австрийське войско, чи нема. Ця думка не давала Филиповичеви спокою і Филипович надумав піти до Мілєва і подивитися чи є там австрийське військо, чи нема. Перейти до Мілєва можна було без труднощів, з Рибна переходили до Мілєва, а з Мілєва до Рибна - це сусідські села. І Филипович пішов. Прийшов до Мілєва, розпитав у знакомих людий чи є ще австрийське войско, чи нема. Сказали що є. Филипович захотів видіти войско. Він пішов туди, де стояло войско. Прийшов Филипович, оглянув войско і пізнав, що це ті самі жовніри, що були в Рибні, але жовніри пізнали Филиповича, що єго бачили в Рибні. Филиповича арештували, як шпійона. Филиповичеви закидува-ли, що єго післали з Рибна козаки, як шпійона. Филиповичева цікавість тріснула, як миляна банька. Перед Филиповичем станув страх обвинувачення в шпійонажи - це не були в той час шутки. Филиповича вже не цікавило австрийське войско, Филипович розбивався думками, як вимотатися з цього становища. Филиповича повели на команду. На команді єго переслухали. Ніякі виправдування не помотали, в Рибні є козаки і козаки єго вислали, як шпійона, ось що єму закидували. Це, що Филипович прийшов до Мілєва з цікавости, це не було для них ніяким виправданням. Филиповича передали на воєнний суд. В суді було вже богато таких, як Филипович. На суд не довго чекали. Позасідали судиї-офіцери і стали викликати арештованих. Заходили ті арештовані перед суд по одному і вияснювали, виправдувалися, що вони не виноваті, розказували все поправді, та суд всього того і слухати не хотів, лиш видавав оден за одним вироки від яких кров в жилах стигла: смерть через повішення. Ніякої пощади для зрадників і шпійонів - а це був девіз тогочасних судів. Здурілі офіцери-судиї гордилися тими вироками, в їх голови всадилася безглузда гадка, що чим більше таких вироків видадуть, тим висше піднесуть авторитет суду, тай і свій власний, мовляв вони рішучі з залізною волею оборонці держави, що без пощади винищують всіх ворогів держави, а на ділі була це безгранична глупота.

Прийшла черга і на Филиповича. Вирок такий самий. Филипович вже і мало тямив, як єго вивели з суду.

Уладили ганебне видовище. Одного по однім тратили. Доходила черга і до Филиповича. Світ ходором ходив в очах засуджених. Перед Филиповичем вішали одного селянина з Хімчина, такого самого "шпигуна", як і Филипович, тай всі засуджені. Як того хімчинського вішали, то урвався шнур, на якім єго вішали і він упав на землю. Саме тогди над'їхав якийсь високий військовий начальник, побачив отто видовище і наказав припинити вішання. Хімчинський чоловік, Филипович і решта засуджених чудом були вратовані.

Примара смерти уступилася. Хоч засуджені і не були зовсім певні за своє життя, але наразі вони раді були, що лишилися живими.

їх повели в тюрму, а далі попровадили в лагер для політично підозрілих в Таллєргоф. Лагер в Таллєргофі - це була катівня для нашого народу. Филипович прибув в Таллєргоф в однім з перших транспортів. Зразу таллєргофський лагер представляв собою чисте поле, обведено дротом. Там на поле привели арештованих і жийте, як хочете. Це вже був початок зими, холода, студені вітри. їм дали в лагер лопати та рискалі і наказали копати землянки. В тих землянках зразу жили арештовані. Та до лагеру надходили все нові транспорти і тогді стали будувати бараки, в яких пізнійше жили.

В однім із транспортів прийшов в лагер Григорій Сав'юк. Сав'юка скорше взяли з дому, але в Таллєргоф прийшов пізнійше. Сав'юка водили ще арештами, а Филиповича впрост попровадили в Таллєргоф.

Сав'юк і Филипович, як і цілий таллєргофський лагер, репрезентували перед світом "зрадників, шпійонів", або лиш політично підозрілих, одним словом тих, через яких хоробра армія великої імперії програвала війну.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм