Понеділок, 24 липня, 2017

2.4.4. Чи важнійша перепустка чи шустка

Влада зарядила, що хто їде десь подальше, в другий повіт, то повинен мати перепустку. Перепустки такі видавали в старостві. Щоби дістати перепустку, то треба було богато наклопотатися. Насамперед треба було вибрати посвідку від війта, з тою посвідкою треба було іти до старости, а в старостві довго начекатися на чергу, а бувало ще і так, що як забогато було людий за посвідками і урядовець не встигав всім видати, то ще треба було і на другий день іти і сторопіти в старостві на коритари, заки прийде черга. За посвідку треба було заплатити шустку і вона була важна лиш на оден раз. Хто з села хотів їхати в Зібранівку, то треба було вибрати перепустку, бо на мості в Заболотові була воськова варта і питала перепусток. В Зібранівку конечно мусілося їхати, бо там люди мали своє поле, але за кождим разом вибирати перепустку, то також був клопіт, і тому люди радили собі, як могли. Не ішли на міст, а переходили Прут вбрід. Та часами Прут був великий та трудно було бристи, а далі похолодніло, - тай студено було бристи, то люди радили собі, як могли; вишукували собі інший вихід.

Онуфрій Боднарів остро додержувався всяких заряджень влади і як мав їхати в Зібранівку, то перед тим ходив до війта, а потому до староства по перепустку. З Онуфрієм в товаристві мав їхати єго сусід. Сусід той не мав перепустки і Онуфрій казав єму аби вибрав перепустку, але той на Онуфрієво говоріння лиш махнув рукою: "Не маю я часу волочитися за перепустками. На мості пропустять мене і без перепустки, ще скорше, як тебе з перепусткою, я вже їхав, я знаю".

Поїхали. Приїхали на заболотівський міст. По мості ходить вартовий жовнір і зупиняє їх. Онуфрієви все на гадці, що тепер буде робити єго сусід, в него ж нема перепустки. Жовнір зупинив їх і: "Перепустки". Онуфрій взявся шукати в торбині перепустки, а єго сусід в мошенці гроший. Нім Онуфрій найшов перепустку, то єго сусід виймив з мошенки і подав жовнірови шустку. Жовнір взяв і скоренько сховав шустку в кишеню і махнув аби далі їхали, не треба вже було єму Онуфрієвої перепустки.

Поїхали далі, але Онуфрія охопило патріотичне обурення. "Таке воно діється, - бідкався Онуфрій, - таже жовнір може пропустити за шустку і найстаршого шпійона. Люди, що не мають перепустки, то мусять бристи в студеній воді, а шпійон перейде по сухому мостом і навіть ноги в воді не намочить. Перейде міст, роздивиться, де наше войско і пиши пропало".

Ледве сусід успокоїв схвильованого Онуфрія, розговорив єго, що най цим не переймається, бо тепер богато такого. А далі треба і це розуміти, що за перепустку і так треба дати в старостві шустку, а так ліпше ту шустку дати жовнірови, що мерзне на мості.

Онуфрій ніби признавав, що воно ліпше дати жовнірови, чим в старостві, але патріотичне обурення єго не покидало до самого вечера. Тої днини воркотів, що через оттаке войну готові програти.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм