Неділя, 26 березня, 2017

2.4.2. На стациї в Заболотові

На стациї в Заболотові людий, якби на Великдень від кількох церков разом туди позводив. Все мущини, молоді ще і середнього віку, а в кождого в руках невеликий клуночок. Є між ними і жінки, і небогато, але є. Це жінки понайбільше з поблизьких сіл, вони не відступають від чоловіків, конче хотять їхати враз з чоловіками до Коломиї. Приходить поїзд, мущини всідають і вагони за короткий час стають битком набиті, переповнені, не всі резервісти змогли всісти. Та жінки собі пруться в вагони, кончи хотять їхати. Декотрим жінкам, більш упертим, вдалося втиснутися в вагони. Служба колійова стає безрад-на вдержати жінок, не в силі, а тут конче треба якось не допустити жінок, усунути тих, що вже влізли в вагони, бо треба зробити місце для резервістів, для тих, що ще не всіли. Тепер потяги призначені виключно для резервістів, а не для жінок. Служба намагається усунути жінок з вагонів, наказує жінкам, аби вийшли з вагонів, та вони і слухати того не хочуть, конче хочуть їхати. Врешті начальник наказує притягти ще оден товарний вагон і поставити на заді поїзда. Це, як сказав начальник, вагон для жінок. Коли вагон притягнули до поїзда, то служба забігала по вагонах і взялася енергійно вигонити жінок з вагонів. Для жінок є окремий вагон, най ідуть і сідають в той вагон. Ці вагони призначені для войска, жінкам не вільно в них їхати. Жінки зрозуміли, що для них є окремий вагон і скоро повисідали з вагонів і кинулися бігом до того призначеного для них вагона, побігли одні одних перебігати. Ті, що були менше настирливі і не змогли впхатися в вагони, то почувши, що є для жінок вагон, кинулися першими бігти, а ті, що були вже в вагонах нім вимоталися з вагонів, то трохи припізнилися, але врешті добігли і вони, і незабаром вагон вщерть заповнився жіночим родом. На стациї трохи успокоїлося. Повсідали врешті і ті резервісти, що в суматосі з жінками не змогли впхатися в вагони. Коли вже всьо успокоїлося, кондуктор дав сигнал, за ним машиніст дав гудок і цілий потяг здрігнувся, колеса зачали зразу ледве помітно поволи рухатися, а далі чимраз скорше крутитися, лиш не в усіх вагонах. Задний вагон не здрігався, як всі здрігалися, тай і єго колеса зовсім не крутилися, стояли непорушно на місци. Далі всі вагони посунулися за паровозом, а між задним вагоном і рештою вагонів поїзда стала робитися розколина. Розколина та зразу була невелика, але в міру того, як розмахувався поїзд, стала чимраз більше і скоріше поширюватися і в кінци поїзд зробився вже далеко, а задний вагон, як стояв, так стояв. Він і не міг кудись рушитися, бо не був причеплений до поїзда. Всі вагони потягу дружно котилися за паровозом, що вже був далеченько, а задний, як одинока кругла сирота покинений всіми сторопів на стациї. Жінки виглядали з дверий вагона, що це робиться, але нім "полапалися" в чім діло, то потяг був вже геть далеко. Жінки почервоніли від злости, позлазили з вагона, та зразу всі задивилися за поїздом, що вже далеко посвистував, ніби прощаючися з жінками, ніби насміваючися з них. Дивилися, дивилися жінки за потягом, а далі взялися одні з злости і жалю плакати. Декотрі жінки, то мали з собою і клунки чоловічі, чоловіки мали ті клунки взяти в Коломиї, а тепер жінки лишилися з клунками, а чоловіки без нічого. Кляли жінки на всі лади, та не було винних, аби ті вислухали хоч ті клятьби. Начальників, якби віником замів з стациї, крутилася лиш низша служба, а та служба була Богу духа винна, вона і не знала про то, що начальство зарядило зробити, не знало про "штуку" з вагоном. Кляли, проклинали, плакали з жалю жінки, грозили, що підуть з скаргою до вищих начальників, вони "знають де ся двері отвирають", не подарують, а підуть з скаргою на таких обманщиків і ті обманщики попам'ятають, як можна обдурювати. Най не думають обманщики, що їм так легко пройде, най не думають, що як вони прості мужички, то все можна з них насміватися. До "суду-віку" попам'ятають, що вони наробили.

Жінки вичерпавши весь запас проклонів та погроз почали поволи розходитися. Декотрі, котрі мали з собою клунки для чоловіків, нараджуються, збираються тай їдуть до Коломиї відшукувати чоловіків.

Розійшлися жінки, появилися начальники. Паровоз забрав самот-ний вагон і потяг єго на другі тори, звільнив тори, бо мав над'їхати черговий потяг.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм