Четвер, 27 липня, 2017

2.3.35. Передвоєнна політична діяльність

Передвоєнна політична діяльність, як одна з підстав післявоєнної політичної діяльности

До скасування панщини наш народ не мав якогось певного політичного світогляду. Він знав тілько, що він русин чи руснак, і що він підданий такого або другого пана. Але по знесенню панщини в Галичині вже трохи заворушилося, засновано "Руску Матицю", взагалі зачало кільчитися культурне життя. В нашому селі скасування панщини зійшлося з приходом в село дуже діяльного учителя Кропильніцкого Антона, а пізнійше - другого учителя Колцуняка Миколи. Ці два учителі щиро і самовіддано ширили освіту в селі. Завдяки їх праці в селі, як на той час було досить богато письменних людий. В селі давалася відчути потреба якогось центра, з якого би можна поширювати отте знання в селі. Розуміли це ці два учителі, і вони враз з тогочасними передовими людьми села, вирішили заснувати таке вогнище освіти, вирішили засновати читальню. За ініціативою тих учителів в 1868 році перемінено школу на трикласову, а в 1871 році заложено, при громадськім уряді, читальню. Це вже був в селі великий поступ, в селі засновано освітне товариство і заснували їх ті, котрих батьки, або і вони самі ще недавно робили на панщині. Основателями тої читальні, окрім тих двох учителів, було п'ять селян, а саме: Проко-п'юк Яким, Семанюк Юрко, Дем'ян Гарасим'юк, Іван Думенчук і Гнат Бідолах.

Освітний рух села викликав і політичне життя. Політичне життя було зразу слабеньке, народ запитував себе: "Хто він, чиїх батьків, чиї ми діти, де наш матірний пень?" - оце були перші політичні слова нашого народу.

В краю зразу ніяких партий не було. Був посольський, парламентський клуб, але він вважав себе руским клубом і ніякої партійної приналежности він не мав, мабуть і не розумів. З часом, з зростом політичної діяльности, зачала назрівати думка про те, де матірний пень нашого народу і тогди поділилися між народом погляди: одні вважали - наш народ заодно з російським народом, а другі - окремим українським народом. Тогді і створилися в селі і краю дві партиї - руска партия і націонал-демократична партия, партия яка очолювала український напрямок.

Політична думка чимраз більше росла по селах, стала наростати національна і політична свідомість, але націонал-демократичну партию очолили елементи далекі від селянина, партию очолили здебільшого церковники.

Великий Франко бачив це, бачив прогресивний рух по селах і вважав, що оттой рух треба з'єднати, зорганізувати і зорганізоване селянство піде вперед. Для цього відчувалася потреба створення окремого осередку, окремої від націонал-демократичної партиї. Партию цю створив Франко з товаришами. Партия очолила той прогресивний рух, який був по селах, а народ приняв партию за свою. Партия вела свою діяльність прийомами, в дечім подібними до діяльности народників. Вона розхитувала, будила сонні маси селянства, але і кінцева політична ціль - це було визволення селянства, але це пропагувала партия лиш загальниково. Щоби втягнути молодь в партійну роботу, партия заснувала гімнастичні товариства "Січі", в яких об'єднувалася молодь і ці товариства мали, свого часу, великий вплив на молодь.

Радикальна партия вважалася селянською партією, в єї проводі були селяни і інтелігенти - виходці з селян: Франко, Павлик, Трильовський, Лагодинський, Бачинський, а далі трійця покутських письменників: Стефаник, Черемшина і Мартович - оце були партійні діячі з інтелігенциї, а Лаврук, Сандуляк, Запаренюк, Соломійчук, Валі-хновський і богато других були діячами з селян. В нашому селі, вже з самого заснування партиї, партию уважали за свою. Засновано "Січ" і першим кошовим "Січи" був Данило Кондревич.

Радикальна партия очолила власне отту широку прогресивну діяльність, яка велася в селі. Село наше стали вважати радикальним селом. Однак само поняття оттого слова "радикал" вважалося дещо відмінним від теперішнього поняття того слова. Радикалом вважали кождого стійкого політично прогресивного чоловіка, котрий готов був боротися за прогрес, і наше село вважали радикальним не тому, що в нас були всі членами радикальної партиї, але тому, що село наше широко було знане на Покутю, як політично прогресивне село. Навіть пісонька склалася по селах, яка характеризувала в гумористичній формі прикмети деяких сіл і в ній про Кобаки згадувалося: "Кобач-чани радикали газети читають". Це свідчить про велику, як на той час, прогресивну свідомість села. В селі була читальня "Просвіти", читальня імені Качковського, "Сільський Господар", кредитове товариство "Селянська Поміч", "Самопоміч", "Січ", але для поступової молоді того всього було замало. Молодь, не зриваючи з тими усіма товариствами, заснувала своє товариство, яке назвали "Селянська Спілка", і яке об'єднувало прогресивну молодь і керувало поступовим рухом села. "Селянська Спілка" була прогресивним, партійним комітетом. Це товариство, і взагалі передвоєнна поступова робота села, створили грунт для того посіву, яке після війни посіяло вже слідуючи покоління, а яке дало богатий урожай.

Друга генерація, яка вела провід в селі: Юрко Букатчук, Василь Букатчук, Дмитро Петринюк, Грицко Григорак, Іван Чепига, Іван Букатчук, Іван Кондревич.

"Народна Спілка": Василь Никифорчин Івана, Андрій Клим, Грицко Букатчук Юрія, Василь Подюк Несторія, Іван Пасічник Олекси, Дмитро Красій Михайла, Дмитро Осічний Павла, Миколай Прокоп-'юк Якима (голова).

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм