Неділя, 30 квітня, 2017

2.3.26. В святу землю

В 1907 році митрополит Шептицький зорганізував паломництво до Єрусалиму в "святу землю", щоби там на місци звидіти місця колиски християнської, але і єврейської та магометанської віри. Ціль цего паломництва була піднести, скріпити віру серед людий. Була ще і інша ціль цего паломництва, і то чи не важнійша, як та перша. За-хідна, католицька церква дивилася на уніятську церкву, як на міст, по якому має перейти східна, православна церква на католицизм. Паломництво це ішло на схід, де були православні, і в Шептицького, і взагалі в організаторів цего паломництва була така думка, що треба тих попів, що будуть в паломництві зробити більше подібними до православних так, щоби православні не помічали навіть ріжниці межи уніятськими і своїми православними попами, аби не боялися уніятства, щоби бачили, що католицизм залишає волю уніятам, щоби вони поступали, як собі схочуть. Організатори паломництва думали, що як православні побачуть таких же самих попів, як і в них в православних, то роздумаються і схочуть злуки з західною церквою, значить уніяцтва. Тому митрополит доручив всім попам, що задумають брати участь в паломництві запустити вуси і бороди, так як це було у православних. І буде одно стадо і оден пастир. Стадо це було західна церква і пастир - папа римський.

Звичайно, що на кошта подорожі треба було нетрохи грошей. На самі кошта подорожі треба було зложити 140 ринських. Це лише на кошта подорожі, а на харчі під час подорожі треба було мати окремо. В ті часи центнер пшениці коштував 10 ринських, значить, не кожний міг собі дозволити їхати в Єрусалим. З Кобак їхав з тим паломництвом Онуфрій Марфей. Ідучи в Єрусалим запустив собі бороду і ходив з бородою вже до кінця свого життя, тому єго називали в селі "Бородатим". Паломництво то їхало почерез Царгород. З Царгоро-ду плили кораблем до Яффи, а далі колією в Єрусалим. Повертало паломництво почерез Трієст і Угорщину. Наші паломники представляли собі Палестину, як землю медом і молоком текучу, а тимчасом, як приїхали туди, то було там по жнивах, були великі спеки, до яких наші люди не були привиклі, а поля виглядали, якби напівпустині. Взагалі Палестина не зробила на наших людий якогось особливого вражіння. Паломництво було в Єрусалимі і там переконалися, що православні не збираються переходити на католицизм. Кожда церква в Єрусалимі належить до одної або другої християнської віри, але є і спільні. Такою спільною церквою католиків і православних є церква Воскресення. Коли наше паломництво прийшло до тої церкви і там відправляло богослужіння, то православні старалися перешкодити цему. Десь на хорах та в захрестию стукали, взагалі старалися нарушити повагу того богослужіння, очевидно тому, що це були уніяти. Були також в Вифлеємі, Назареті, були над рікою Йордан, в тому місци, де Ісуса Христа, по переказах які є там в Палестині, хрестив Іоан.

Погано почували себе в Палестині ті, що були дуже розтовстілі, а це були декотрі попи. На палестинських спеках вони сильно упрівали. Всякі спекулянти продавали паломникам за дорогі гроші ріжні девонціяли.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм