П'ятниця, 26 травня, 2017

2.3.21. Будова церков в селі

Першу церкву, по переказах, збудували на Погорілому, бо там був центр села. Це могло бути тогди, коли християнство стало поширюватися і на селах, то було десь в одинадцятому або дванадцятому віку. З архівних документів, які дотепер задержалися, відомо є, що в половині шістнадцятого віку у Здвижені були два священники, значить були і дві церкви. Цілком певно є, що дві церкви не відразу збудувалися, лишень зразу збудовано одну, а аж за кількасот літ, коли село розбудувалося, розширилося, тогди і вибудували другу.

З архівних документів відомо, що на початку п'ятнадцятого віку в Косові був монастир. Ці документи походять з 1420 року, в тих документах є зазначено, що в тім році є монастир, але монастир той міг вже кількасот літ там бути, а аж при люстрациї 1420 року зазначено, що він є, і той документ задержався до наших часів. То, що в Косові був монастир вже цілком певно на початку п'ятнадцятого століття, а може навіть і парусот літ раніш. Це свідчить, що в той час було жваве релігійне життя.

Коли ми припустимо, що першу церкву десь в одинадцятому або дванадцятому віку збудували, то другу церкву могли збудувати в парусот літ пізніше, то є в чотирнадцятому або п'ятнадцятому віку; а в шістнадцятому віку 1565 року в селі було вже дві церкви. Село наше було досить розтягнене, тому ту другу церкву збудували в Гаш-нові. Церква та була збудована трохи визше від того місця, де тепер стоїть хата Дмитра Никифорчина. За дорогою, де тепер хата Дмитра Ницюка, була хата священника, а перед хати, де тепер присадиба Дмитра Ницюка, був цвинтар.

В половині сімнадцятого віку, видно, що церква на Погорілому вже була занадто стара і не надавалася на церкву, то село збудувало вже другу церкву на Сокілци. З часом село так розрослося, що церква та виявилася замалою для села, а церква в Гашнові вже була дуже стара і грозила розваленням. Тогди в Гашнові в 1830 році збудували церкву, яка і дотепер стоїть. В 1848 році вирішело село будувати нову церкву на Сокільци. Церкву заміряли будувати муровану і для цеї ціли взялися випалювати цеглу. Цеглу випалювали в березі коло Прокоп'юків. Оказалося однак, що цегла та не надається для будови церкви, тому єї повернули на будову хати для попа, це є та хата, в якій тепер міститься кооператива.

Стару церкву на Сокільци розібрали і подарували єї Зібранівці. В Зібранівку переселювалися з села на життя, то їм і дали ту церкву. Церкву ту склали в Зібранівці і вона простояла ще більш чим сто літ. В 1956 році поставили в Зібранівці нову церкву, а стару розібрали. З старої перенесли в нову старинний іконостас. Іконостасові тому не менше, як триста літ, якщо він не походить з церкви на Погорілім, бо тогди єму два рази стілько літ. Єго придбали до церкви наші дуже далекі прадіди. Коло церкви в Зібранівці стоїть невелика дзвіничка. Ця дзвіничка тоже з Кобак. В Кобаках збудували другу велику, яка своєю величиною гармонізувала з церквою, а ту невеличку дали Зібранівці. При тій дзвінници є маленька сторожівка для сторожа церкви. Колись, як та ще дзвіничка була в Кобаках, то при ній стояла домівка-хата для дяка і дяк вчив в ній дітий. Це була перша школа в селі.

В тім же 1848 році збудували на Сокілци церкву, котра своїми розмірами була більша від попередної. Є перекази, що церкву малювали малярі з Грециї.

До наших днів задержався список жертводавців на церкву, люди жертвували гроші, материял на будову, а також і збіжжя.

Є в селі переказ про те, як закінчували будову церкви і вставляли хрест на головній бани. Є народне повірря, що як хто виконує якусь небезпечну роботу, то не добре є, аби в хвилину найбільшої небезпеки дивилися на єго роботу, бо це може мати лихі наслідки. І в цьому випадку будівничий, котрий взявся нести хрест на баню, тоже цього боявся. В той час, коли він мав виносити і вставляти хрест зібралося коло церкви богато людий, котрі хотіли власне бачити, як він буде виносити і вставляти хрест. Остаточно будівничий взяв хрест на плечі і поліз драбинами вгору на баню. Всі люди дивилися на него з ціка-вістю і заразом з острахом, аби він не впав. Будівничий долазив до вершка бані, а люди аж тремтіли з остраху. Тогді будівничий, аби відвернути увагу людий від него, крикнув: "Люди! Село горить!" Всі повернулися дивитися де і що горить, а будівничий за той час доліз до верха бані і вставив хрест. Коли люди, не бачучи вогню в селі повернулися знов дивитися на баню, то на бани вже стояв хрест.

Є переказ в селі, що грецькі малярі, котрі малювали церкву, намагалися отроїти священника і влили в чашу, з якої мав священник пити, отрую, але священник хоч і випив ту отрую, то сейчас поїхав до лікарів, які унешкідливили ту отруту.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм