Вівторок, 22 серпня, 2017

2.3.14. Політичний огляд

На Покутю, час до часу зривався народ проти своїх гнобителів, але ті зриви були лишень короткочасні, вони скоро кінчалися. Таким був зрив Мухи, далі в часи Хмельниччини тоже повстав народ, оп-ришківство теж мало в собі деякі черти народного зриву, але все то було коротко, прихожими обставинами ті зриви викликалися, а коли обставини змінювалися, то ті зриви кінчалися. Народ наш в ті часи був замалосвідомим, щоби міг організуватися і організовано добиватися своїх прав.

За панщини народ всею душею ненавидів панщину, але повстати проти панщини він не був спроможний, народ двигав тягар панщини на собі і жив надією, що вона колись скінчиться, але аби самому єї кінчити, то він не відважувався. В панщизняного селянина не було тої освіти, якої потрібно для організованих виступів проти того ладу. Над малоосвіченим селянином посмівалися пани, панщизняний мужик - це був для панів "бидло". Селянин в ті часи був політично зовсім несвідомим, він знав тілько, що він підданий такого то або такого то пана, а якщо це село було державним селом, то він знав, що він підданий такого то села. Дальше він розумів, що він мужик, і що він руснак або русин. Пани-шляхтичі кпили собі з мужика і називали руснаками людські відходи, значить оттой мужик руснак - це все одно, що людські відходи. Ця ображаюча, національне почуття нашого народу, назва задержалася між панами до наших часів, а бувало, що і самі селяни в своїй несвідомости, уживали слово "руснак" в тому-ж значіню. Ми не були в світі одинокими в цьому випадку. Є російські пани, що називали узбеків - сартами, а сарт - це по узбецькі теж людські відходи, видно що пани в відношеню до мужиків були всюди одинакові.

В Галичині, по знесеню панщини, дещо заворушилося, почав кільчитися і розвиватися освітній рух, а далі і зачало проявлятися і політичне життя. В 1848 році ще ніякого політичного питання в народі не видвигалося. В 1848 році відбулися вибори до парламенту і наші посли створили в парламенті руский клюб і ніякої політичної ріжниці межи послами не було. Вони, ті посли, знали тілько, що вони русини, а замало були вони освічені аби розуміти тогочасне політичне життя в світі і самим брати в тому життю участь.

Та згодом, з зростом народної свідомости, народ якби пробудився і став сам себе запитувати: "Ну, ми русини; ми живемо в Галичині, але не лиш в Галичині є русини, є русини і поза Галичиною, ціла Росія - це руский народ?" Але коли стали придивлятися до Росії, то побачили, що руский народ в Росії розподіляється, що між тим народом є якісь ріжниці. Оце питання - це було перше політичне питання, яке народ перед собою поставив. Питання це висіло перед нашим народом кількадесять літ і аж остаточну розв'язку цего питання ви-рішила Жовтнева революция. Кількадесять літ між народом не було повної згоди на отто перше політичне питання: "Хто ми, чиїх батьків, чиї діти?" Аж революция поклала край тим спорам і ясно відповіла на отто питання.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм