Четвер, 27 липня, 2017

2.3.11. Відіграння першої п'єси в селі

Початок сценічного мистецтва був вже зроблений, а властиво єго почато. П'єсу вивчали, але тепер повстало питання, де мається єї відіграти. Про якусь театральну салю в селі в той час і мови ще не було. Клубів не лишень в нас, але і в цілій околиці ще не було, очевидно, що по селах нігде ніяких вистав не відігравали. Десь часом заходили мандруючі театри в міста, але це також була рідкість. Дехто може і бачив таку театральну виставу, дехто може і чув про такі вистави, але більшість людий в селі нічого про це не знали. Рада в раду, де би можна відіграти п'єсу. Вирішили відіграти єї в шкільній стодолі. Директор школи Цюцюра, котрий старався також допомогти в цьому ділі, погодився на то. Ну стодола вже була, значить була вже театральна саля, але в тій салі ще багато дечого треба було, щоби єї зробити, хоч трохи подібною до правдивої театральної салі, бо в цій салі ще воробці цвіркали. Треба було дирки позабивати, аби воробці не залітали. Насамперед треба було сцени, дальше крісел та лавок для публики. Головне треба було поставити сцену, але на то скоро найшли раду. Позвозили з села саний, поперевертали їх полоззям на верх, на сани настелили дощок і вже сцена. З боку поприбивали лати, одні догори, а другі до тих впоперек і вже є основа театральної деко-рациї і куліси. На ті лати навішали верений і вже є сама декорация і куліси. Врешті напереді сцени таким самим способом зробили занаві-су. Таким способом зготовили сцену. Дальше з села позносили крісел та лавок і поуставляли перед сцени в стодолі на току - це значить в "театральній салі". Перші і другі місця, ну а на треті там і нічого не треба приготовляти, тут справа проста: є пасіння в стодолі для третих місць, ну тай врешті, хто де зможе там стане.

Прийшла неділя, на яку призначено було відіграння п'єси. Перед стодолою поставили столик і коло столика позасідали продавати білєти. Народу зійшлося богато, люди цікаві видіти "приставління". Брама в стодолі заперта, але гостей впускали в "театральну салю" почерез фіртку коло брами. Досить скоро театральна саля заповнилася вщерть. Особливо богато було "третих місць". Назаді за лавками, а точніше за "другими місцями" стало дуже тісно. Гості з третих місць товпилися, тиснулися, і що їм там було дуже тісно, то вони перлися вперед, ті, що попали назаді, тиснулися наперед; бо раз, що їм було тісно, а друге, що передні заслонювали їх і вони боялися, що як зачнеся "приставління", то вони лиш будуть видіти голови передних, а не то, за-чим вони сюди прийшли. Тому задні старалися якомога протиснутися вперед, а передні, раді, що вони попали наперед, не уступали з своїх місць, і з того там межи "третими місцями" було цілий час "шамотання". А впорядники все лиш покрикували: "Спокій, ану люди, спокій!". Але якось того спокою не можна було добитися.

Врешті серед оттого шамотання пронісся по театральній салі з сцени дзвінок. Всьо затихло, притаїло в собі дух і чекало початку "приставління". Та "приставління" ще не зачиналося, це лиш був перший дзвінок. Люди, що затихли "хоч мак сій", стали знову шамо-татися, знову почалося то, що було, а впорядники знову: "Ану тихо там, люди, ану будьте тихо, ану успокійтеся!" А куди там успокоїтися, коли в третих місцях задні напирають на передних, а передні ледве стримуються, аби не звалитися на тих, що сидять на лавках, точніше "на другі місця".

Продзвонив другий дзвінок, а далі і третий. На салі стало тихо. Занавіска стала поволи розсуватися, точнійше сказати розсували єї два люди, оден сунув половину завіси в оден бік, а другий - другу половину в другий бік. Сцена хвильку була порожна, а далі на сцену вийшла дівчина з коновкою в руках, подивилася понад голови публики і заспівала: "Тужно серцю за миленьким, що десь в чужині пропадає і сумує в далекім краю".

Ця хвиля - це був початок сценічного мистецтва в нашому селі, тай і не лиш в селі, а в цілому окрузі. Аматорських гуртків нігде не було в цілому окрузі.

Дівчина ця, що перша вийшла на сцену, це була Анна Петрук зараз Фенчук, з тих, що виступали тогді в тій п'єсі, що живе і аби ще довго, довго в здоровлю прожила. Мабуть інших накрила вже сира земля. А виступали в тій п'єсі: Николай Букатчук, Федор Букатчук, Грицко Букатчук, Дмитро Сав'юк, Дем'ян Дупей, Калина Дупей, зараз Атаманюк і інші.

Після цьої постановки аматорський гурток вже не припинював своєї роботи, не припинював і хор. Хор вивчив кілька пісень і за старанням Цалинюка устроїли концерт. Концерт цей вже відбувся в стодолі Василя Букатчука. Перероблення стодоли на концертну салю відбувалося по тому порядку, що і ранійше, в шкільній стодолі. На тому концерті виступали з декламациями, а також відбулася інсценізация одного вірша, під час якої палили кольорові вогні.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм