П'ятниця, 24 березня, 2017

2.3.6. Вихованці нашої школи

За учителювання Кропильніцкого та Колцуняка, ходив в школу Юрій Семанюк, батько письменника Черемшини (нар. 1846 р.). В ті часи школа була під наглядом церкви і в школі научали церковного співу. Здібнійші з тих дітий під проводом учителя ходили по неділях до церкви і помогали дякам співати. Юрій мав дуже гарний голос і на него звернули дяки особливу увагу, і в дяків навчався він дяківства. Скінчивши школу, Юрій пішов дякувати по других селах в горах. Згодом вернув в село, одружився і став в селі дяком. В молодого подружжя народився син Іван, будучий письменник - Черемшина. Як Іван доріс шкільного віку, єго записали в школу. В школі учили єго ті учителі, що колись вчили єго батька. Хлопчина виявився здібним учеником і учителі радили батька дати сина в гімназию. Та тут виявилася трудність. Школа в селі була трикласова, а з трикласових шкіл не допускали до вступних іспитів в гімназию. При іспитах вимагали знання німецької мови, а то знання німецької мови, що єго давала тодгішня школа, не вистарчало при іспитах. Тогді учитель Казієвич взявся додатково підучувати хлопця німецької мови. Казієвич добре підготовив хлопця, бо як пізнійше згадує Черемшина в своїй автобіографії, він ідучи до іспиту, міг вільно читати німецькі книжки.

Отже в тому, що оттой малий Іван пішов дальше в школу і навчаючися в висших школах розвинув вроджений єму письменницький талант та став визначним письменником, є і часть заслуги оттих учителів.

Другим вихованцем тих учителів є селянський поет - Дмитро Осічний. Осічного теж вчили отті учителі і вщіпили в него охоту до науки, до самоосвіти. Кропильніцкий, навіть у пізному віці, коли вже перейшов на пенсію, не переривав зв'язків з своїми учениками, заохочував їх читати книжки, декому, навіть, позичав книжки з своєї власної бібльотеки, а декотрим, очевидно своїм улюбленцям, і дарував книжки. Осічний, вже по закінченю школи, заходив до Кропильніц-кого, і Кропильніцкий позичав єму книжок, а часом і дарував. Без сумніву можна твердити, що вроджений талант Осічного не пропав безслідно, в тому також є часть заслуги Кропильніцкого. Батько Осічного з свого скромного господарства не мав змоги дати свому синові висшу освіту, але ту висшу освіту заступала Осічному самоосвіта, а до здобуття тої самоосвіти причинився також і Кропильніцкий та Казієвич. Отже Кропильніцкому, Колцунякови та Казієвичу має наше село завдячувати, що вони також причинилися до того, що наше село видало з себе таких людий, що є широко знані і шановані народом і приносять честь нашому селови.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм