Вівторок, 28 березня, 2017

2.3.5. Друга генерация освітних працівників

Непомітно день за днем плило життя в селі. Минали роки. У Львові засновано видавниче товариство "Просвіта" і книжки ті приходили в село. Приходили в село і газети. В Коломиї тоже було невеличке видавництво книжок. Видавав їх видавець Нагальський. Всі ті книжки та газети були писані простою, зрозумілою для селян, мовою. В книжках, з того часу, не вживали якихось таких виразів, які би могли бути незрозумілі для малоосвічених селян. Люди читали ті книжки та газети і гурток читачів чимраз зростав. До школи прийшов ще оден учитель Казиєвич. Казиєвич виявився тоже щирим освітним працівником.

З літами першу генерацию заступила нова генерация, це вже всі були вихованці оттих учителів: Юрко Букатчук, Василь Букатчук, Дмитро Петринюк, Грицко Григорак, Іван Чепига, Іван Букатчук, Іван Кондре-вич.

Непомітно плило життя, непомітно перероджувалося село і то перероджуючеся село зачало показувати наверх, що воно вже не то, що було колись. До того часу люди в селі, селяни, майже не брали участи в виборах до громадської ради. Вони і не знали, як саме проводиться оттой вибір. Провід в виборах мали євреї, а головою проводив в всьому сільський богач єврей Дзельман. Може бути, що Черемшина мав на думці оцього нашого Дзельмана, коли писав новели "Верховина" та "Бодай їм путь пропала". Отже Дзельман з євреями, фактично, настановляв раду. У раду ставив Дзельман передовсім всіх євреїв, які жили в селі, а євреї - це були купці та лихварі, і то купці та лихварі, котрі використовували народ, жили трудом селяньства. Дальше Дзельман ставив в раду тих селян, котрі були для него в чомусь потрібні. Належати до ради в селі вважалося почестю, але як ввійти до ради, то селяни не знали. А селяни знали, що в цьому ділі верх веде Дзельман, тож ішли проситися до Дзельмана, аби їх ставив в раду. Дехто ішов літом безплатно сапати Дзельманови, аби той єго поставив в раду. Дзельман виходив на город, попліскував таких сапан-ників по плечах і казав: "Ньо, ньо будеш радним". Оццій поведінці прийшов конець, а зробили той конець люди оцьої другої генерациї. Вибори до ради провели вже селяни самі, євреїв до ради не взяли, в раду ввійшли свідомі селяни, верх Дзельмана скінчився. В давній раді, де верх мали євреї, вони-ж і розподіляли ділянки на громадській толоці. Це, звичайно, що було їм вигідне тому, що вони розподіляли ті ділянки по своїй волі, і кождий забігав їх ласки аби дістати красшу ділянку. Єврейка Бабця, що дожила наших часів, з тугою згадувала про отті давні, добрі для євреїв часи. "Як я лиш вийшла замуж, - любила розказувати Бабця, - то мій тато зараз дав мені півморг на толоці, бо тато тогди толоку роздавав".

Поступові селяни зачали вести провід в селі.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм