Четвер, 21 вересня, 2017

2.2.41. Друга поїздка Марфея в Київ

В 1912 році в Києві відбувався з'їзд якоїсь проурядової партиї. З'їзд той обговорював визволення Под'яремної Русі, а що визволення Под'яремної Русі, по думці тогдішніх політиків, можливе було лиш при помочи війни, то і з'їзд той був пропагандистом війни. На тому з'їзді головував, відомий в той час в Росії, політичний діяч Бобріньський. На з'їзд той поїхав Марфей і був присутний на з'їзді, який відбувався в одному з київських театрів. Бобріньский виступив з промовою, в якій закликав народ до визволення Под'яремної Русі і при цьому висловився, що вже не далекий час, коли руский флаг буде на верхах Карпат. Як закінчив говорити, то єму сказали, що на салі є присутний селянин з Под'яремної Русі. І Марфея зробили, в одній хвилі, делегатом від всеї Под'яремної Русі, хоч і єго ніхто не делегував, він приїхав, як приватна особа, і Бобріньский запросив Марфея на сцену і там, як з представником поневоленої Под'яремної Русі, поцілувався. Отта подія мала на Марфея дуже великий вплив і на єго життя. Він пізнійше захоплено розказував про це в селі, як з ним простим мужиком, цілувався граф, великий богатир, і взагалі, дуже визначний політичний діяч в Росії.

Повертаючи з Росії додому, зустріла Марфея в дорозі дуже неприємна пригода. Марфей натрапив в дорозі на звичайну, тогочасну, російську буденщину, що єго немило вразила, і, не зовсім то в рожевім світлі, показала єму тогочасних російських урядовців.

На граничній станциї в Волочиськах Марфея задержали, виявилось, що в нього просрочений час повороту. Марфей задержався довше в Києві і не звернув на то уваги, що визначений час повороту проминув. Урядовці на стациї могли Марфея пропустити, але вони надіялися, що Марфей дасть взятку. Але Марфей не здогадувався дати взятку, лиш схотів надати телеграму до свого нового знакомого графа Бобріньского, аби той постарався о дозвіл проїхати Марфеєви границю. Урядовець-телеграфіст, очевидно, знав для чого Марфея затримали і зразу не хотів прийняти телеграму, мотивуючи свою відмову тим, що це не є справа графа Бобріньского. Графови не можна докучати з такими справами, а врешті така телеграма поставить графа, як висловився телеграфіст, в "нєловкоє положеніє". Виходило, зі слів телеграфіста, що граф, як би дістав таку телеграму, то не знати буде, що з нею має зробити, бо в цьому випадку нічого не зможе помочи, тай і єму за це перед тим новим знакомим буде ніяково. А Марфей на це вговорювання телеграфіста не зважав, лиш рішучо зажадав, щоби телеграфіст її переслав в Київ графови. Телеграфіст телеграму прийняв, але нікуди єї не посилав, думав, що Марфей таки конець кінців здогадається, дасть взятку і діло скінчиться. Та Марфей не здогадувався в чім діло, лиш сидів на станциї та пару раз на день ходив допитувався чи нема відповіди від графа. За кождим разом довідувався, що відповіди нема і дуже дивувався, що граф не відповідає. Так в чеканню проминуло три дні. Це була зима, початок січня. Марфей днував і ночував на станциї і ніяк не здогадувався, що треба зробити, аби єго пропустили. Врешті отто чекання вивело Марфея з рівноваги, Марфей в стацийній конторі наробив крику і заявив, що вертає до Києва, щоби там поговорити з графом. Урядовці на станциї злякалися, якщо Марфей поверне до Києва і поскаржиться графови, що єго не хотіли пропустити, а при цім виявиться, що телеграму до графа взагалі не висилали, то з того може бути велика неприємність. Граф - це широко знана особистість, і якщо він схоче заступитися за своїм новим знакомим і доведе до того, що цю справу будуть розбирати якісь висші урядовці, то для них може це дуже погано скінчитися. Урядовці вже забули за взятку, їм вона вже вилетіла з голови, вони вже готові були пропустити Марфея, лиш думали, як це зробити, аби Марфей не здогадався, що ніяку телеграму до графа не висилали. Урядовці стали заспокоювати Марфея і при цьому стали єго вмовляти аби до Києва ще не їхав, а зачекав дві години і як до того часу не буде відповіди від графа, то тогді може їхати. Марфей не згодився чекати дві години, тогді урядовці запропонували чекати годину, але Марфей далі не годився, в кінці зійшло на пів години, потому на п'ятнадцять мінут, а в кінци на п'ять мінут. Ну на п'ять мінут Марфей згодився, сів на лавку і чекав. Урядовець підійшов до телефонічного апарата, зняв трубку і зачав ніби то з кимось говорити і в бесіді згадав про Марфея. Врешті повісив трубку і з веселою міною підійшов до Марфея і сказав, що з Києва прийшло позволення аби єго пропустили. Марфея пропустили, однак він, від того часу, ставився з недовір'ям до російських урядовців.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм