Середа, 26 липня, 2017

2.2.39. Передвиборче віче в 1907 році

В 1907 році відбулися вибори послів до парламенту. До того часу, вибори до парламенту відбувалися по посередній системі, так, як до сойму. Але народ в західних, австрийських провінциях став вимагати безпосередних виборів і уряд, під тиском народу, мусів погодитися на безпосередні вибори, і в 1907 році були перші безпосередні вибори. Радикальна партия виставила своїм кандидатом Трильов-ського, а від націонал-демократичної партиї кандидувався балинецький священник Войнаровский, "Руский Союз" виставив своїм кандидатом Гула, а поляки Свободу. Передвиборча агітация велася дуже завзято. В нас в селі велася пропаганда за Трильовським. Кобаки вважалися на Покутю за одно з найбільш свідомих сіл і тому радикальна партия вирішила устроїти в селі передвиборче віче. Віче то вирішили відбути на толоці "коло Пецея". Віче призначено на неділю. На віче мав приїхати Трильовський.

Почалися приготовання до віча і до зустрічі Трильовського, котрий мав тогді на Покутю дуже велику популярність. На толоці зробили провізоричну трибуну. На перевернені сани полозями вгору наклали дошок і вже була трибуна. Коло Народного дому поставили витальну браму з написом: "Витай нам, батьку". Вгорі верх напису поставили герб колишнього Галицького князівства, намальований лев, який передними ногами оперся о скалу. Герб той дуже був гарно намальований, єго малював Іван Марфей. Браму з боків прикрасили червоними, радикальними прапорами, а на самим верху брами поставили великий, синьожовтий прапор, який тогди вважався загальнонаціональним. "Січ" зорганізувала невелику кінну бандерию, 36 коний, які мали їхати назустріч Трильовському за село на Царину і там привитати єго. Оцця витальна брама і кінна бандерия, свідчать про ту велику популярність, яку мав тогді на Покутю "січовий батько", "батько кошовий" - Трильовський.

Прийшла неділя, день віча. Перед полуднем зачав сходитися на толоку народ, поприходили люди і сторонські. З Жаб'я прийшов Ше-кирик, тогді ще молодий парубок, але вже тогді знаний був як радикальний діяч. Рано того дня поїхала до Заболотова на стацию, куди мав приїхати Трильовський, аби привезти Трильовського. Трильовського сподівалися около полудня. До того часу бандерия проїхала почерез село, що викликало в людий захоплення, і остаточно перед полуднем поїхала за село на Царину на зустріч Трильовському. Проводив бандерию Василь Сайнюк. Бандерия та гарно виглядала, молоді люди на гарно прибраних конях, напереді Сайнюк, а побіч него Шекерик з червоним прапором, все то викликало гарне вражіння. Зразу не спішилися, причекували, коли на дорозі від Рожнова появиться підвода. По дорозі наломили з придорожного дуба галузок і всі пообтикали дубовим листям капелюхи, що також було гарним. Врешті помітили, що від крайніх хат Рожнова на Царину виїхала підвода. Підвода відділилася від загальної зелени села і одинока на Царині посувалася скоро в напрямі Кобак. Це була підвода з Трильовським. Почався рух і ціла бандерия понеслася скорою їздою назустріч Трильовському, на тлі зелени піль майорів на переді червоний прапор. Бандерия зустріла Трильовського коло Червоного хреста*. Сайнюк привитав єго словами: "Здоров був, батьку". Трильовський подав Сайнюкови руку і подякував всім за привитання, за честь, яку єму зробили. Тогди підвода проїхала вперед, а бандерия поділилась і одні їхали наперед, а другі за підводою і підвода і бандерия дуже скорою їздою поїхали в село.

На толоці зібралося дуже богато народу, около п'ять тисяч душ. Люди ходили по толоці, сиділи гуртками, чекали на Трильовського. Через деякий час став доноситися здалека гомін та тупіт коний. Чим далі виразнійше було чути, а далі з-за скруту дороги появилися перші їздці, а далі і підвода з Трильовським, і все то з розгоном в'їхало на толоку і зупинилося. Трильовський встав на возі, підняв вгору капелюх і крикнув: "Здорові були товариші!". В відповідь понеслося: "Здоров батьку!", а то і "Славно".

Організатори віча запросили Трильовського на обід, який для нього приготовили в хаті Грицка Григорака. Трильовський, напевно не був голодний, але тут ходило не так о то, чи Трильовський був голодний чи ні, ходило о то, що впорядники хотіли виявити свою гостинність до Трильовського. Трильовський пішов на обід, але той обід тревав дуже коротко, бо і Трильовський і впорядники розуміли, що на толоці чекають тисячі народа. Трильовський вийшов з хати, вийшов на трибуну і довго говорив про політичне становище. Єго промову часто переривали оплески та оклики "Славно", або "Ганьба", залежно від того, про що говорив Трильовський. Як Трильовський скінчив говорити, говорили ще інші бесідники, говорив також Шекерик. Підчас єго промови повіяв вітер і скинув єму з голови капелюх. Шекерик тим не змішався, лиш докінчував промову.


Як Трильовський скінчив говорити і виступали інші бесідники, то Трильовський стояв трохи осторонь і розмовляв з людьми, люди єго ріжне запитували. Оден селянин Іван Букатчук запитав єго, чи не може він постаратися о то, щоби уряд дозволив ввозити з Румунії кукурудзи, бо тогді кукурудзи подешевіли би і незаможні люди могли би скорше купити. Трильовський став ні в сих ні в тих, не знав, що має відповісти. Тут же на вічу тай і коло него були заможні господарі, котрим би зовсім не залежало на тім, аби хліб був дешевий, противно вони би воліли, аби ціна на хліб була висока, тай Трильов-ський не знав, що має відповісти, аби ані одних, ані других не нарушити. Далі він розумів, що хоч він і буде послом, то ця справа не від него одного залежить, і обіцяти він нічого не може, то тому зачав якось обходити отто питання. "То каже таке", - зачав виговорюватися Трильовський, - все від разу не можна. От ми добилися цього, що січовикам вільно носити ленти, а там будемо дальше і про інше старатися". Селянин цей належав до "Січи" і на віче прийшов з січовою лентою почерез плече покладеною, і тому Трильовський навів в бесіді, що вже є здобуток, є в него лента почерез плече, най вже буде цим "контетний", а про кукурудзи, то ще дасться видіти, що буде. Та селянин той зовсім не задоволявся лентою, єму треба було кукурудзів, аби було що їсти в хаті, він надіявся, що Трильовський постарається, що бідний нарід зможе купити дешевих кукурудзів, а тут виходило ні це ні те, "контентуйся , чоловіче, лентою". Селянин той огірчений відповідю Трильовського сказав: "Е, що мені з ленти, мені кукурудзів треба", зняв ленту з плечей поклав у торбину і пішов додому. Оцей випадок свідчить про те, що партия мало застановлялася над еконо-мічним станом селяньства і якоїсь певної дороги в цьому ділі не мала. Селяньство надіялося на партию, ішло за нею, але партия в економічних ділах обмежувалася до того, що співчувала селянинови, писали богато про селянські нестатки, але, як добитися оттому селянинови кращої долі, партия не могла вказати.

Остаточно віче скінчилося і Трильовський сів на віз, аби від'їхати. Він попросив ще, аби єму дали води напитися. Підвода, на якій сидів Трильовський, стояла саме право хати Левицького і де була читальня Качковского. Коло тої хати зібралося трохи людий, очевидно, сторонників тої читальні. Трильовському хтось сказав про це, що то "москвофіли". Тогді Трильовський взяв горня з водою, став на возі і сказав: "Нам на здоров'я, а кацапам на безголов'я", а далі випив воду і зачав співати, вимахуючи до такту топірцем, тогдішний національний гімн "Ще не вмерла Україна". Народ, що стояв коло него, підхопив і пішов спів. Люди, що були коло читальні зачали: "Пора, пора за Русь святую". І з одного боку і з другого щомога співали. Одні пора, а другі не пора. Наспівавшися досить, Трильовський від'їхав.

Радикальна партия, що до економічних питань певної лінії не держалася, вона хилилася то в оден, то в другий бік. Взагалі націо-налдемократична та радикальна партиї, що до социяльного питання, обмежувалися тим, що описували нужду біднійшого селяньства, нарікали на кривду, яка діється тому мужикови, але якогось виходу з того положення вони не пропогували. А не пропогували, бо і провідники партий, в той час і самі не знали, в який спосіб може селянин вийти з того положення. Правда, газети радили, в який спосіб можна краще господарювати, але не давали ради на то, звідки малоземельний селянин має взяти землю, аби мав на чім господарювати.

Не находячи для селянина виходу на социяльному полю, партиї спорили між собою за дрібничкові справи, надаючи, в тому спорі, тим справам такий вигляд якби від тих справ залежало дуже богато. Про таку справу розкажемо.

Одного разу в парламенті йшли обради над тим, чи уряд має знизити цло на ввіз худоби чи держати єго на дотеперішній висоті. Ходило ото, що як знизиться цло на ввіз скота, то зза границі ввезуть більше скоту і скот подешевіє. Практично то на такім ділі більше заробляли купці-торгівці худоби, а населення то з цього мало кори-стало. І робітник, що купував м'ясо і селянин, що продавав скот від цього "не впрів, не змерз". Коли прийшло до голосовання, то клуб соціалістів голосував за зниження, а селянські партиї голосували проти. З соціалістами голосували радикали, націонал-демократична партия голосували з селянськими партиями проти зниження.

З приводу оцього голосовання між націонал-демократичною, а радикальною партиями зачався спір, на який не мало напсували паперу. Одні доводили свою правоту, а неправильність других і на оборот, ті другі доводили, що власне вони правильно зробили, а їх противники неправильно. Врешті пішли в рух карикатури. Преса націонал-демократів помістила карикатуру послів радикалів, як вони ідуть з домаганням до уряду, аби створив границі. На картині були намальовані чотири посли, з них напереді Лаврук, що несе на дручку таблицю з написом: "Отворіть границі". Під карикатурою напис: "Гей там у Відни йде Лаврук, в руках тримає сильний друк, за ним іде Лагодиньский і Трильовський і Бачинський стук, стук, стук - отворіть границі".

Так партиї замість стреміти до розв'язки основного питання для селяньства, а саме до розв'язки земельного питання, витрачали свою енергію на безплодні дрібничкові спори.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм