Вівторок, 24 жовтня, 2017

2.2.38. Соймові вибори в 1906 році

Серед тої партийної боротьби прийшло до соймових виборів в 1906 році. Виборча система так була складена, аби можна було впливати на тих, що мають вибирати посла. Це були так звані посередні вибори. Кождих 500 виборців вибирали одного правиборця і той пра-виборець голосував за всіх виборців. Таку систему уложив уряд для того, щоби легше впливати на тих, що вибирають посла, бо легше підкупити, настрашити, взагалі як-небудь вплинути на одного правиборця, легше, як на 500 виборців. Дальше голосовання проходило устно, а це для того, щоби і при самому голосованю вишукати якісь помилки і уневажнювати голоси, а що більшість комісиї це були урядовці, які само собою ішли по стороні уряду, то і вони звичайно уневажнювали голоси віддані на нелюбого кандидата.

В тих виборах косівський повіт мав вибрати одного посла. "Народовці" поставили кандидатом радикального діяча Юру Соломійчука з Жаб'я. Польські пани поставили своїм кандидатом надлісничого Трача. Громади вибрали всіх правиборців 167. Нім дійшло до виборів, зачав уряд ріжно впливати на тих правиборців. Звичайно, що тут дуже діяльними отакими " пропагандистами", що підкупляли правиборців, були лісничі та побережники. Наш селянин до усякої міри залежний від тої "касти" людий. Як-неяк, а кождому ліса треба, і жаден чоловік не хотів би мати між побережниками та лісничими ворога. А тут кандидується надлісничий, тож всі підвладні єму лісничі та побережники завертілися, закрутилися, забігали по правиборцях і стали вести " роз'яснювальну" роботу. Отта "робота" проходила більш-менш в такий спосіб. Побережник чи лісничий приходив до Івана правиборця і зачинав: "Іване, тобі треба дров?", - запитував насамперед у Івана. Іван зразу не второпував в чім діло, єму лиш дивно ставало, що побережник журиться ним, щоби він мав дрова і цікаво відповідав: "Та треба, де не треба, треба та треба". "То як хоч дров, то дивися на кого будеш голосувати: чи на того, в кого є дрова і від кого дістанеш дров, чи на того, що ліса не має, а сам дивиться, де би дров дістав. Пам'ятай, що як будеш на такого голосувати, то хиба з ним разом підеш по оберемок в ліс, або будеш зазирати, де бись украв яку гиляку з ліса. Пам'ятай це".

По такому "роз'ясненю" правиборцеви Іванови ставало ясно, як в сонячний день на само полудне. "Пропагандист"-побережник ішов дальше до правиборця Петра і між ними зав'язується така розмова: "Петре, я виджу, що ти розпочав стайню класти, тай виджу, що що тобі платев не стає". "Так, так не стає ще двох платев, той я ходжу тай шукаю, де би я дістав, бо майстри зачали вже робити, а як платев не буде, то готова ціла робота спинитися. Не міг би я в лісі дістати дві платві?", - запитує в кінци Петро. "А чому не можна, в лісі можна дістати, але дістати можуть лиш тоті, що вони варт аби дістали. От тепер є вибори, ти є правиборець, як ти будеш голосувати на того, хто порядкує лісом, то будь певний, що той буде мати тебе в гадці і ти будеш мати платви, а як будеш голосувати на когось іншого, то до того підеш за платвами". Побережник кінчив недовгу, але за то значучу бесіду, а правиборець Петро думав: "От тобі віз і перевіз".

Мимо цьої такої "переконуючої" роз'яснювальної роботи, всетаки виглядало, що Трач не буде мати більшости. Рахували на то: все таки є богато правиборців, що за фіру дров не продасть своєї чести, а далі, що не всі правиборці є залежні від яблонівського надлісництва, де Трач був надлісничим, взагалі виглядало, що більшість буде мати ставленник радикалів Соломійчук.

Врешті прийшов день виборів посла. В залі до голосовання позасідала комісія, пани, їх багато, коло комісиї і по коридорах жандарми. Кождий виборець, як єго викличуть, має ввійти в салю, станути перед комісиєю і сказати ім'я, назвиско, чим занимається і де живе той, на кого голосує. Отже хто голосував на Соломійчука мав сказати: Юра Соломійчук, а що Юрків Соломійчуків було більше, то мав ще додати прізвище яким ту родину прозивали, а саме - Юзенчук, господар в Жаб'ю. Якщо-небудь з тих слів сказав трохи невиразно, або що-небудь не доказав, то такий голос уневажнювали.

Правиборці стояли на коритари і їх стали по одному визивати. Оден за одним входили правиборці до салі голосовання і ставали перед комісиєю і казали на кого голосують. Але були і такі випадки, що правиборець входив в салю і як побачив тих всіх панів, що звертали на него очі, а до того жандармів, що там стояли, діставав трему. Це були часи, що селянин рідко мав до діла з панами. Такий селянин звичайно не повностию казав ім'я і назвиско того, на кого голосує. Звичайно казав: на Соломійчука або: на Трача і то навіть не казали: на Трача, але: на Трачє, бо в деяких селах кажуть в закіченю слова замість а-є, і так замість казати: до ткача, кажуть: до ткачє, замість: коня - конє, і тут тоже примінили місцевий говір і замість: на Трача, казали: на Трачє. Таких що казали: на Соломійчука уневажнили шість голосів, тих що казали: на Трачє всіх узнали правильними. За Соломійчуком голосувало 86 правиборців, за Трачем 81. Соломійчукових шість уневажнили і вийшло в Соломійчука 80. Тим одним голосом Трач був вибраний послом. Таким способом у повіті, що мав 93% українців, і майже всі вони були селяни, повіт представляв в соймі ставленник польських панів - надлісничий Трач.

З Кобак було шість правиборців, всі вони голосували на Соломійчука.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм