Неділя, 19 листопада, 2017

2.2.31. Постепенна переміна національної назви

Коли ще лишень серед нашого народу започатковувалася наша національна свідомість, то весь народ називав себе споконвічною назвою русини. Русин, руский - це і була тогді наша назва.

Коли перед народом виринуло питання, хто ми, і серед народу прийшло до політичного роздвоєння, то прихильники "Руского Со-юза", щоби підкреслити своє єдинство з російським народом, стали писати руский через два с - русский. Український напрямок писав дальше: русин, руский.

Згодом "Руский Союз", очевидно, став признавати, що наш народ не є російським народом, хоч і є близько спорідненим, став це зазначати і стали визначати свою національність як руску, русин, руский.

Прихильники української ориєнтациї зразу визначали нашу народність, пишучи руский як і давнійше через одно с, але коли "Руский Союз" став писати через одно с, то вони стали писати руский вже з зм'ягченим с - руський, русин.

З зростом національної свідомості, коли вже богато говорено про Україну стали і це зазначувати в письмі, що ми русини-українці і тогді писали русько-український, Русь-Україна. З того часу походить пісня релігійного забарвлення, яку часом співали замість гимну, особливо по церквах: "Боже великий єдиний Русь-Україну спаси".

Та ріст національної свідомості поступав дальше і вже не говорено про русько-українську націю, а стали переходити до назви укра-їнець, український. Це вже було кілька літ перед війною.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм