Середа, 20 вересня, 2017

2.2.27. Голодний рік

1862 і 1863 рік були дуже мокрими роками. Що посіяли, то вимокло і роки були неврожайні. Залізниць, щоби довезти хліб з інших країв, тогді ще не було. Хліб дуже подорожів, і єго не було і де купити, хочби і за великі гроші. В краю настав голод. Є перекази, що за корець, а навіть і за чвертку курудзів давали в Царині жеребій. У заможнійших всетаки було дещо хліба і за той хліб позабирали у бідноти землю. У голодний рік богато землі скупив у бідноти сільський богач Дем'ян Гарасим'юк. Біднота позбувалася тоді і тих невеликих наділів, що мали, але богатьох і це не вратувало. Товкли в ступах кукурудзові качани та домішували до муки, весною збирали цвіт з глухої кропиви і єго їли. А далі, коли появилися в лісі гриби, особливо сироїжки, то люди кинулися їх збирати та їсти, та всеодно люди гинули з голоду. Ті, що мали воли, їздили в Бесарабію і звідтам привозили хліб для себе. Згадували з тих часів в Бессарабії Синівці, що туди їздили по хліб. Біднійші ішли самі в Бесарабію і розказували, що декотрі і не повернули. Люди, особливо біднота, гинули. Розказували про тих, які ішли в Бесарабію, що дуже плакали, що мусять покидати село і рідних, прощалися в сльозах і на відхіднім навіть дерева в садах цілували і з ними прощалися, бо видно розуміли, що їм вже не повернути додому і богатьом і не судилося там, в Бесарабії, очевидно, поневіряючися в чужому краю, серед чужих людий і повмирали. До того, як це звичайно буває, коли народ голодує, серед народу появилися ріжні слабости, з'явилася і холера. Настала в селі велика смертність, тепер вже не лишень межи біднотою, холера не минала і заможнійших. За холєров нечаянно проявляється у людини і по кільканадцятьох годинах муки, звичайно приходить смерть. В метриках, що задержалися з тих часів, при записах тих, що померли стрічається деколи примітки, що той чоловік помер в Зібранівці. Очевидно, що той, що помер чув себе здоровим, пішов на роботу в Зібранівку, там нечайно захворів і помер.

Є легенда, що богачі сипали свиням гроші аби вони їли. Це, звичайно, лиш легенда, яка повстала в народній уяві в зв'язку з тим, що люди переконалися, що гроші це лиш означення вартости, вартість їх міняється, вони в певних випадках тратять вартість, а хліб завсіди має свою вартість.

Є приповідка, що, мабуть, тогді повстала, "краще дві смерти, чим оден голод".

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм