Середа, 23 серпня, 2017

2.2.24. Рекрутчина

Ой під стріху мого дому прийшла карта до прийому
А в прийомі чорні двері, там впали мої кучері
Ой на Кути доріженька, на Кути, на Кути
Бувай, любко, здоровенька, бо я йду в рекрути.

Давна ця пісонька. Єї давно вже поза сотню пішло, скоро вже і друга буде, як вона народилася в наших горах. А народив отту пісонь-ку жаль парубоцький, жаль за волею, туга за своїми зеленими горами, банування, що мрії про любу, молоду дівчину розбилися, зруйнувалися. А поливали тоту пісоньку сльози, гіркі батьківські та материнські, сльози братів та сестер, а може найбільше поливали своїми сльозами отту пісоньку молоді дівчата скрито попід вугли хат, та на самоті по царинках та по лісах. Поливали ту пісоньку своїми сльозами ті, чиїх рідних, близьких, любих зловили в рекрути, тай пов'язаних під вартою вели на Кути, а з Кут далі, далі в далекі чужі краї, аби там довгі роки служити при війску тай тужити, плакати за своїми близькими, любими, рідними та за зеленими горами. Гнали рекрутів в далекі краї, а їх банування пісню зродило:

Гори ж мої гори, бувайте здорові,
Най в вас проживають кавки та ворони,
Най в вас проживають та най у вас крячуть,
Та най мої чорні очи за вами не плачуть.


Ішли рекрути на цісарську службу, на цісарську дорогу ішли тай піснею скаржилися, що "ой бо тая доріженька довга не коротка, ой бо служба у цісаря гірка не солодка".

Як Австрія заняла Галичину, то уряд впровадив войскову службу, рекрутчину. В той час служба при войску тревала дванадцять літ. Найкращі молоді літа проходили на войсковій службі. Для молодих хлопців, що виросли на воли, казарм'янне життя, а далі також знущання над ними начальства доводило, що отте жовнірське життя було для них пеклом. Не диво, що хлопці не ішли добровільно в армію, їх ловили і під вартою вели в войскові частини. Богато хлопців, аби не попасти в рекрути, тікали в опришки.

При кінці вісімнадцятого і в дев'ятнадцятім столітю Австрия вела ріжні війни і у тих війнах немало проливалося крови наших людий. Скоро потім, як Австрия заняла Галичину, ціла Європа була втягнена в кровавий вир наполеонських війн. Боєвища наполеонських війн Аустерліц, Асперн та інші боєвища, в яких Австрия брала участь, политі кров'ю наших прадідів. Могили боєвищ Санто Лючійо, Маджента, Киннігсгрец, Сольферіно наповнені трупами наших рідних.

Між народом з роду в рід переходили перекази про страшні кари шпіцрутами. Клим Іван - старий дід, що помер ще перед першою війною, був на війні в Італії. За якусь провину били єго шпіцрутами. Тріски з шпіцрут позабивалися були в тіло, позаростали і аж дома єму їх вибирали.

Філіп Лукань з Слободи брав участь в битві під Киннігсгрецом. Розказував, що під Киннігсгрец вони машерували більше як місяць. Капітан-комендант їх компанії був просто нелюд і за найменшу провину знав одну кару: шпіцрути. Лукань розказував, що одного з єго товаришів капітан просто закатовував шпіцрутами, і за найменшу провину присуджував єму кілька шпіцрут. Це повторювалося майже щодня. Поки прийшли під Киннігсгрец, то той нещасний дістав сто тридцять п'ять шпіцрут. Дальше розказував Лукань, що як вони прийшли під Киннігсгрец і там розпочався бій, то капітан на початку бою ішов напереді компанії. Зачали стріляти і той товариш Луканів тоже стрілив лиш не в прусаків, що ішли на них, але в капітана і вбив єго. Всі отті бідування тогдішної войскової служби тяжко згадуються в народних переказах.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм