Вівторок, 24 жовтня, 2017

2.2.22. Спір з Рожновом за землі

Є ліси густі, великі, лісові зарослі, а є і поле, як долоня рівне. Таким рівним полем є Царина. Давнійше трудно було обробляти поле, небагато вореш деревляним плугом тай тому люди небогато землі орали, а більше лишали на сіножаті та пасовиска. Таким пасовиском була Царина. Звичайно, що пасовиско то на такій урожайній землі як Царина було також добре. Тому то Рожнів кривим оком задивлювався на нашу Царину. Рожнів, як і тепер, так і тогді, був густійше заселений чим Кобаки і в Рожнові ставало тіснійше за землю, то ж Рожнів став наступати на нашу Царину. Це відбувалося досить просто: Царина була пасовиськом і до того "під ногами" у рожнівців, то ж вони і стали пускати свою худобу на Царину. Кобацькі люди старалися прогнати з пасовиска рожнівську худобу та рожнівці виходили цілою гурмою і не допускали до цього. Щоби якось спекатися напасників, село урадило поділити цілу Царину на ділянки і кождому господарству призначити одну ділянку і потому нехай кождий господар виоре свою ділянку і тогди рожнівці не будуть наступати на виоране поле, і Царина лишиться за селом. Так урадили так і зробили. Розділили цілу Царину на ділянки по півтора морга і позначили числами. Це для того, щоби той поділ перевести справедливо, щоби ніхто не міг нарікати, що єму попало якесь гірше поле. Тому зробили так: наробили стільки льосів (жеребів) скільки було ділянок, позначили їх тими-ж номерами, що на ділянках, скидали ті льоси в скринку і тогді кождий господар підходив до скринки і витягав оден льос, чи як єго називали жереб. Після того, який він номер витягнув, то ділянку з тим номером записували на него. Тому, що отті картки називали не льосами, а жеребами, то і отто поле значить ділянки в Царині стали називати жеребіями і та назва задержалася і до наших днів.

Весною на отто поділене поле вийшли люди орати. Рожнівці, безперечно, знали, які заходи роблять в Кобаках, аби їх не допустити до Царини і робили також заходи, щоби не допустити до орання Царини. Як лише люди з плугами вийшли на Царину, аби зачинати орати, рож-нівци цілою гурмою прийшли на Царину і прогнали людий з плугами.

Треба було шукати якогось іншого виходу і вихід той знайшов тогдішний отаман села на прізвище Марфей. Марфей мав жінку з Стебнів, і нераз заходив в Стебні до жіночої родини. Перебуваючи в Стебнях познакомився з тогдішним мандатором Гердлічкою, що жив в сусідних Устєріках.

Коли видно було, що рожнівці будьяк не уступлять з Царини, Марфей удався до Гердлічки з прозьбою, аби той допоміг в цій справі. Звичайно, що в таких ділах не йдеся голіруч, і про це добре тямив Марфей, бо вже як єго зробили отаманом, то видно, що він був тол-ковий чоловік. Гердлічка був катом для Гуцульщини, але нашому село-ви станув в пригоді. Гердлічка постарався, що до Рожнова прислали відділ кавалєриї і кавалєрия та простояла в селі від весни до осени. Кобаччани виорали тогді Царину, засіяли і осенню зібрали хліб, тогди аж кавалєрия вийшла з села.

Марфеєви за єго старання в цій справі громада дала 10 моргів Царини. Цих 10 моргів були коло границі Рожнова від хат Сороханів. Частину з тих 10 моргів робив, вже в наших часах Василь Марфей котрий, очевидно, був нащадком отамана Марфея.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм