Вівторок, 19 вересня, 2017

2.2.18. Опришки

Ой на горі, на горбочку зародили рижки Ой підемо пане-брате навесну в опришки.

Оццю пісню співали легіні на нашій Верховині вже дві сотні літ тому. Співали тай йшли, а провадили їх в опришки панські утиски, а декого манила в опришки охота до легкої наживи.

В вісімнадцятому столітю польський уряд був ослаблений. Сваволя шляхти доводила Польщу до безладдя. Кожний магнат шляхтич робився у своїх маєтках самовладним паном і не слухав уряду, а уряд не мав сили приборкати тих магнатів і в Польщі була майже анархія.

По селах утискали пани людий панщиною та ріжними непосильними налогами. Народ терпів оттому панщизняному ярмови, але були і такі, що не хотіли коритися панам і такі збиралися в ватаги і йшли грабувати панів, богатих євреїв, тай взагалі таких, на яких могли поживитися. Виховувалися вони в горах і ненадійно то тут, то там з'являлися, грабили, деколи й убивали, і знов утікали в гори, де для них кожда плита в скалі, кожда звалена вітром смерека були криївкою. Опришки не були організованими, ідейними борцями проти панського насиля. На творення се опришківства, безперечно, мали вплив утиски панів, а безвладдя в Польщі було добрим грунтом, на якому розвивалося опришківство, але в великій мірі вабила декого в опришки охота до легкої наживи. Опришки турбували панів, а це було на руку народови. Пани знали, що між народом є такі, що є в порозумінню з опришками, то вони і боялися, аби на них не навели опришків і не наважувалися утискати народ.

Є перекази, що Довбуш з своєю ватагою заходив і до Кобак, подо-розі йдучи на Волощину. В Кобаках приятелював Довбуш з сільським отаманом Юрком Осічним і Довбуш заходив до него. Осічний гостив опришків, давав барана, опришки одні різали і варили м'ясо, а другі ішли до корчми-лютрівні, де корчмарем був єврей Танненцапер і він, рад не рад, давав їм горілки. Опришки їли, пили, грали на сопілках, танцювали, забавлялися.

Довбуш подарував Осічному барилку від горілки (берівку), і та барилка переховувалася в роді Осічних до першої війни. На ній хтось вирізав "дар від Довбуша". В війну барилка та пропала. Окрім барил-ки подарував Ю. Довбуш жінці Осічного снізку (разок) перлів. Перли ті мабуть, по давному звичаю, пішли з жінкою в могилу.

З Кобак був в опришках прадід з родини Дойнишиних. Родина ця називалася Клим і розказують, що оттой прадід називався Клим і прізвиско "Дойна". Родин Климів є більше в селі, але "Дойнишиними" називають лиш ту одну родину.

Уряд організував проти опришків місцеву оборону "смоляків". Людий з села заставляли вартувати панів та урядові установи.

Хоч у значної частини опришків основною метою була особиста нажива, то всетаки народ добре згадує опришків. З віками лихі сторони опришківства призабулися, а народна уява, що бажає мати серед народу героїв, зробила опришків народними героями. Особливо великим героєм створила народна уява Довбуша, приписуючи єму надприродну силу.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм