Субота, 18 листопада, 2017

2.2.16. Гостинець почерез село - зміна назви села

В шіснадцятому столітю Кути стали вже невеликим місточком. Тут відбувалася торгівля між жителями гір і долів. До Кут з району Забо-лотів, Городенка не було прямої дороги. Дорога з Рожнова йшла почерез Здвижен, треба було йти вгору на Здвижен, а дальше на Залісся. Ця дорога була дуже обхідна, а дорога з зростом торгівлі виявилася конечною і тому збудували дорогу прямійшу почерез здвиженські поля. Тепер в наші часи можна виразно прослідити, як вона поперерізувала ділянки поодиноких родин.

Давнійше, коли перевожування вантажів і взагалі комунікація відбувалася возами, то коло доріг будували заїздні двори - корчми. В цих корчмах були стайні на коні, шопи на вози, а також кімнати, де б могли подорожні переночувати. Власники корчем мали також сіно та овес для коний, ну, і подорожні могли в корчмі попоїсти. Корчми ці звичайно будувала держава в центрі села при гостинци, на специяльно зарезервованім для цього грунті. Держава винаймала-орендувала ті корчми поодиноким людям, часто євреям і тих орендаторів корчми називали орендарями.

При новозбудованій дорозі збудував уряд також корчму. В той вже час під горою, коло джерела, був уже шинк. В тому шинку були якісь урядження для дестиляції горілки. Та дестиляція відбувалася при помочи води з недалекого джерела. Вода та має відмінний, від керниць в селі, хімічний склад, і вода та надавалася до того діла. Той шинк, корчма та простояла до дев'ятнадцятого віку і єї називали лют-рівня. Горілка з тої лютрівні уважалася як дуже добра горілка. При новозбудованій дорозі жадних хат ще не було, лиш була корчма, а під горою коло джерела тоже корчма. По горілку до корчми-лютрівні приходили люди з цілої околиці. Буковина в той час належала до Молдавії, а Молдавія підлягала Туреччині. Границя між Буковиною, яку тоді називали Волощиною, йшла по Черемошу і на Буковині, і на границі понад Черемош стояли турецькі війска. Є перекази, які розповідають, що горілка та з корчми-лютрівні знана була і в буковинських селах, як також між турками, і турки з Буковини тоже приходили до тієї корчми по горілку. А що там ніяких хат не було, а всетаки якась назва мусіла принятися тому місцю, тому урочищу, де стояли ті корчми, турки стали називати то місце турецкою назвою Кабакі - значить корчми. Здвиженом то місце не називали просто тому, що Здвиженом вважалося само село, а село то було за горою, а тут, де стояли корчми, були Кабаки. Може бути, що турки назвали ту місце-вину своєю назвою Кабакі, а можливо, що і між народом, в народній тодішній мові, уживалося слово кабак, а не корчма. Древня руска мова тоді ще лишень розділилася на окремі мови, а в російській мові і до сегодня уживається слово кабак, може тоді і в нашій народній мові було слово кабак. Чи турки, чи народ сам став називати то урочище Кабакі, ми не знаємо, але єго так назвали.

Коло нової дороги стали будувати хати, зачала забудовуватися і ціла долина. З забудованням долини ця назва Кабакі поширилася і прийнялася для цілої долини. Поволи центр села став переміщатися з Погорілого на Кабакі. Створилися якби два села Гора, Гашнів і Залісся - це Здвижен, а Долина, Вуліця і Терновец - Кабакі. Остаточно центр села станув коло дороги і Кабакі, які були зразу лишень урочищем, а далі якби присілком Здвижена - стали центром села, стали селом, а Здвижен гейби присілком. Це очевидно тягнулося досить довго може зо сто літ або навіть і більше і за той час призабулося первісне значіння слова кабакі, і то слово стали вимовляти кобаки. По якомусь часі назва села Здвижен стала відходити якби на другий план, а на першому станули Кобаки і врешті і урядова назва села принялася Кобаки.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм