Четвер, 21 вересня, 2017

2.2.10. Як виглядав Здвижен

Здвижен, порівнуючи з теперішніми селами, було лиш маленьке сільце, але порівнюючи з тогдішними селами, воно було велике село. В ньому було всього не більше як сорок хат. Сегодня таке село, то воно навіть не було би окремим селом, єго прилучили би до якогось другого села, а на ті часи це було велике село. Ті хати-господарства були розположені на Горі, понайбільше в околиці Погорілого, дальше в Гашнові і Залісю. Вуліця і Терновец були в той час ще не заселені. Вуліця - це були здвиженські поля-сіножати, а Терновец - це були, як передають перекази, тернові зарослі. Царина аж до крайних хат теперішнього села - це було пасовиско. Пасовисками були Горби, Вулиці, Багна, Рогізна. Толока від ріки сягала до теперішних Вишників, а право Заліся, до самого Заліся.

Дороги в Здвижені були трохи інакше розложені, як тепер. Дав-нійше дороги ішли дуже часто попри потоки, хоч це навіть були пото-ки-нетечі, які часами пересихали, а деколи дороги такі ішли і самими потоками. Важною дорогою в ті часи була дорога з Буковини, чи як тогди називали Волощини. Дорога та ішла з Мілєва почерез Рибно, теперішньою Думенківською дорогою, а дальше просто на Волову-дову рипу, де давнійше був вивіз, а там Горбами в напрямі на Косів. Дорога ця була важною дорогою, бо як подають перекази, коло цеї дороги в Гашнові стояли дві корчми, навіть вказують на місця, де саме вони стояли.

З Рожнова вела дорога попри потік-нетечу старою, тепер вже за-неханою дорогою, вгору в село. Коло кооперативи вона розходилася і одна ішла в Гашнів попри потік, а друга тоже пропри потік-нетечу вгору на село, а далі сходила вниз на Погоріле. З Рибна була дорога на Кобаки. Зараз, як лишень поминала Рибно, повертала на Вуліцу і Вуліцею ішла аж до Сокільця, а далі вгору на Соколец, а за Сокільцем було, як і тепер, роздоріжа: одна дорога вела в Заліся, а друга на Погоріле.

Хати будували в ті часи дуже прості. Вікна в хатах були такі малі, що чоловік в них не міг влізтися, це для того, щоби в хату не міг влізти якийсь грабіжник. Шкло в ті часи було вже, але воно було таке дороге, що селяни не могли єго купити. Селяни ставили в вікна, замість шкла, наолієні свинскі міхурі, розтягнені на рамах.

Головним заняттям людий в ті часи було скотарство. В скотарстві значне місце займала годівля свиней, яких викормлювали в букових лісах жиром.

Землі небагато орали. Земля в більшості була під пасовисками та сіножатами.

В селі була в той час церква. Церква та, як подають перекази, була на Погорілому, що тогди було центром села, але де саме вона стояла, означити не можна.

Панщини тогди ще не було, єї введено пізнійше. Села розподілялися на державні і шляхоцькі. В державних селах люди оплачували всякі налоги, по більшій части в натурі, впрост до держави, а в шляхоцьких селах власник села - шляхтич побирав з селян частину урожаю і взагалі обдирав з селян, що міг. В державних селах були досить точно означені налоги, і хоч вони були великі, то всетаки обмежені, а в шляхоцьких пан старався якмога більше здерти з своїх підданих.

Про Рибно і Кути, є з тих часів відомости, що вони попали під панів-шляхтичів, а про Здвижен відомостий нема, невідомо, чи наші прадіди кому належали.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм