Неділя, 30 квітня, 2017

2. Грицеві зошити. Вступ

Пам'ять і історія - поняття невіддільні. Події живуть у пам'яті, а диваки, що забувши себе, занотовують їх одну за одною, дають їм подальше життя. І тоді, насиляні пам'яттю, ті події стають історією. Диваків на світі немало. Був такий і в нашому селі. Називався Гриць* Букатчук.

Жив, як усі: сіяв, збирав, землю любив, господарку провадив, худібку порав. А поза тим... Філігранним почерком, добірним словом обдарованого дослідника мережив листочки тоненьких учнів-ських зошитів, щоб залишити після себе пам'ять-сповідь про своє дивне село в Підгір'ї, що ні до Гуцульщини, ні до Бойківщини не горнулося, а якось по-своєму осібно жило. Тих зошитів назбиралося до двох десятків. Було це десь (судячи з друкарських поміток на обкладинці зошитів) у роках 1964-1965. Вони не одному цікавому стали в пригоді, не одному помогли ступені в науці здобути. Навіть не всі збереглися. Але так у рукописі і служили окремим людям, аж поки Громадська благодійна фундація імені Короля Юрія не подарувала частину коштів на те, щоби глибокі думкою і красні талантом твори самодіяльного сільського історика-краєзнавця відкрилися світові.**

*В метриці та свідоцтві про освіту так і записано: не Григорій, а Гриць.
**Текст подано згідно рукопису без змін, доповнень і купюр, збережено стиль і орфографію автора.

 

© Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Бібліотека - Марія Равшер. Здвиженський храм