Гуцульщина літературна
Сніжана Пітиляк - То темно, то місячно
Надворі ніби темно, то місячно знов,
А у Зіроньки з Місяцем велика любов.
І сіяють вони крізь завісу пітьми
І говорить їй Місяць: «Лиш ти, тільки ти!
Ти у мене одна, як чарівна весна,
Піднесу тебе вище за небо,
Ти у мене така, що ні в кого нема
І подібної зірки до тебе».
Місяць все говорив і її пригортав,
А вона в тих обіймах розтала,
Він палко їй «люблю» все шептав,
А вона лиш мовчала й всміхалась.
Їм здавалось обом,що так буде завжди,
Що кохання їх житиме вічно,
Що прийшло до них щастя й не буде біди.
їх кохання жило... І журби не було
В тих очах, що світліші за небо.
І нічого їм більше не треба.
Та надворі знов темно... І місячно знов...
А у Місяця зовсім вже інша любов.
Книга Гуцульщина літературна -
Річківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів