Четвер, 20 липня, 2017

Гуцульщина літературна

Любов Пташник

Любов Пташник.
Прибула у Косівську гімназію-інтернат з мальовничого села Космача.
Краса рідного краю пробудила в її серці перші паростки творчості - оповідання, які юна авторка пропонує читачам.

ПОДАРУНОК

Іванко сумно йшов вулицею. На душі було тяжко. Завтра в матусі день народження, а у нього немає ні подарунка, нігрошей, щоб його купити. Вранці тато подзвонив і сказав, що буде у відрядженні ще чотири дні. Невже матуся залишиться без подарунка?

Хлопчик не помітив, як ступив на стежку, що вела у сад. Біля калинового куща зупинився. Його вразила краса квітки. На тлі темно-зеленої трави виразно біліли пелюстки великої ромашки. У цьому куточку саду вона була одна, тому, напевно, виросла така розкішна.

"Я подарую її мамі", - зрадів хлопчик. Торкнувся рукою прохолодного стебельця і аж тепер помітив дрібненькі краплинки вологи на яскраво-жовтій серединці. Чи то не встигли висохнути капельки дощу , чи, може, так рано роса впала... Від доторку квітка здригнулася, затремтіла і ніби мовила: "Не кривдь мене".

"Зірву завтра", - подумав Іванко і щасливий побіг до хати.

Тієї ночі хлопчик спав дуже погано. Снилось йому, що він прийшов під калину, щоб зірвати ромашку, а її нема, лиш багато бур'янів на тому місці. Великий будяк хизувався гострими колючками, як розбійник ножами. Хижі рослини обплутали руки, ноги, лізли до очей.

Ще сонце не зійшло, а Іванко уже прокинувся. Холодна роса обпікала ноги, коли біг у садок, але він цього не чув. А біля калинового куща зупинився. Стало страшно. Та будяка-розбійника не побачив. Під кущем гордовото похитувала голівкою ромашка. Вона, здавалось, зраділа, коли побачила хлопчика. З-за розлогої яблуні визирнув перший сонячний промінець. Росинки заіскрилися різними кольорами. Мов зачарований дивився Іванко на цю красу. Він зрозумів, що зірвати її не зможе.

-    Іванку, ти що тут робиш? Я тебе скрізь шукаю, - теплі мамині руки пригорнули хлопчика.

-    Матусю, я хотів подарувати тобі ромашку...

Слів не вистачало. Сльозинки одна за одною покотилися по личку. Мама пригорнула синочка і сказала: "Ти зробив мені найкращий подарунок."

Ромашка тихо кивала голівкою і, здавалось, дякувала їм.

СОН

Дихалось легко. Високі зорі миготіли і, здавалось, шепотіли: "Приляж на горбку, відпочинь. Отой кущ калиновий заколише тебе, а ці квіти співатимуть тобі колискову". І так хочеться послухати їх і прилягти. Але ці прокляті собаки розгавкались на все село, ніби кричать: "Не слухай їх, іди додому! Не слухай їх". А так хочеться побачити той солодкий сон. Раптом синій лісовий дзвоник задзеленькотів так голосно, настирливо... Ще... ще раз.

Підводжусь. Зникає все: і рідна полонина, і кущ калиновий, і дзвоник лісовий. То будильник будить мене. Знову треба іти в гімназію. За вікном танцюють сніжинки і насміхаються над моїм солодким сном.

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Косівська школа-інтернат-гімназія

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!