Четвер, 30 березня, 2017

Гуцульщина літературна

Ірина Крицкалюк - Вчинок

ВЧИНОК

Була п'ятниця. Я йшов вулицею і почув сирену пожежної машини та гамір. Зацікавившись, повернув у вулицю, звідкидолинали ці звуки, і за кілька хвилин побачив, що там горить будинок. Підійшовши до юрби, почув крики і плач молодої жінки - в одній із квартир залишився її син. Пожежники не могли врятувати його - надто великим був ризик, що ніхто не вийде живим. Та ось якийсь чоловік швидко забіг до будинку. Мені здалося, що ми з ним вже десь зустрічалися, хоч я й бачив його лише якусь мить. За кілька хвилин він виніс хлопчика, замотаного в ковдру, та сам був у дуже важкому стані. Перед юрбою він зомлів. "Я лікар!" - вигукнув, я і підбіг до героя. Крізь опіки та рани я впізнав Сашка. Та він так і не прийшов до тями аж до самої смерті.

Ми з Олександром були друзями з дитинства, весь час проводили разом. У нього був менший брат Юра, якого Саша дуже любив. Він заміняв малому батька, який помер, коли Юркові було лише півтора року. Одного разу, у п'ятницю, коли ми йшли зі школи, то побачили, як за деревами щось горить, до неба здіймається стовп диму. Я помітив, що Сашко зблід. Ми пришвидшили ходу. Горів його будинок, а навколо нього стояла юрба людей. Ми були майже біля хвіртки, коли стіни обвалилися. Сашко судорожно шепотів: "Юра! Юра" Виявилося, що малого ніхто не врятував - люди просто не знали, що хлопець у будинку. Сашко мучив себе тим, що це він винен у смерті брата, і часто говорив мені, що мусив прийти швидше, що не мав права залишати Юру самого. Після пожежі Саша дуже змінився з веселого в задумливого. Я помітив, що коли він бачив мого меншого брата, то завжди знаходив причину, щоб не розмовляти з ним, а після зустрічі його очі наповнювалися тугою і болем.
Після закінчення школи ми з Сашком більше не бачилися.Працюючи хірургом, я безліч разів бачив, як помирали люди. І кожна смерть тривожила мою душу знову і знову. В одних обличчя було спотворене болем, у інших - смутком, деякі намагалися щось сказати. А Сашкове обличчя випромінювало радість, щастя та полегшення, а губи шепотіли, як і колись: "Юра, Юра." Він зробив те, чого не міг зробити тоді, і про що, можливо, мріяв всі ці роки.

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Косівська школа-інтернат-гімназія

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!