П'ятниця, 18 серпня, 2017

Гуцульщина літературна

Василь Корпанюк

Василь Корпанюк.
Навчався в гімназії з 1998 року.
Хлопець робить перші спроби самостійного осмислення важливих життєвих проблем.
Можливо, його твори не завжди досконалі, але вони свідчать, що молоде покоління не байдуже до історії свого народу, до його минулого і майбутнього.

БІЛЬ ПАМ'ЯТІ

То неправда, що пам'ять не болить.
Часом вона озивається в мені таким болем.
Але то не біль смерті.

Бліде дівчатко тулилося до жінки, яка лежала на ліжку. Біле сяйво місяця, що зазирав у вікно, окреслювало набряклі ноги і високий живіт вагітної. Обличчя її не було видно. Часом вона впадала у забуття, і тоді ставало дівчинці дуже страшно. За вікном їй ввижалось лице кривавого Онуфрія, про якого говорили, що він з?їв онука баби Ольги, що живе на Холодній Горі.
Мама поворушилась, і дівчинка з надією глянула на неї:
- Мамусю, дати води?
- Їсти?
Із запечених уст це слово злітало вже дві доби.
- Нічого нема. Навіть миші повтікали. Я вчора горобців хотіла зловити, але вони бояться людей.
Жінка знову затихла, напевно, заснула. І знову стало страшно.
- Мамо, мамо, ви з'їжте мене.
Як ви вмрете, то і я загину. А мене вам стане на місяць.
Вона гладила неню по животі і чула, як вимогливо б'ється щось живе у ньому.

- А там, як Бог дасть, вродите другу.

А широкий блідий, як спухле обличчя жінки, місяць незмигно дивився у вікно, ніби хотів запам'ятати все: і відкриті очі жінки, і дівчатко, яке щось гаряче шепотіло біля її тіла.

Вони лежали під муром НКВС. Молоді і літні. їх взяли вчора з лісу. Он той, крайній, зовсім юний. Тіло прошите автоматною чергою. Кров запеклася на кожушку. А лице чисте, навіть при місячному світлі ясне і вродливе.

Вартовий задивився на мертвого хлопця. Був такий же молодий, здавалося, навіть схожий на вбитого. Чорною тінню до трупів наближалася жіноча постать. Вартовий насторожився. Жінка вдивлялася в обличчя вбитих. Біля крайнього беззвучно впала на коліна.

- Синочку мій ріднесенький. Вбили тебе москалі прокляті, вбили.
- Он восстал против великой идеи Сталина. И за зто потерпел суровое на-казание. И так будет с каждьім.
- Та що ти таке говориш? За те, що свого рідного слова не цурався, що рідну землю любив, мусив померти?
- А тьі, бабка, молчи, ведь тебе хуже будет!
- Мені вже все одно, що буде зі мною. Я ростила свого сина, віддавала йому останній кусень хліба, що був у хаті; я жила ним. А ви, прокляті, вбили його. Прокляті!!.
- Молчать! Молчать, я сказал!
- Не буду! Москалі прокляті.

Жінка підняла стиснуті в кулак руки і кинулась до солдата.
- Хіба не маєте рідного краю?! Чому ви до нас прилізли? Нащо тут людську кров проливаєте?
- Стой на месте! Не подходи - стрелять буду!
- Іроди ви, іроди прокляті.

Тіло старенької впало поруч із сином, за яким ішла ціле життя...Пішла за ним і далі. Німим свідком застиг у небі блідий місяць.

- Прости мене, Іванку, мушу йти. прости, що на Зелені свята не прийду до тебе. І ви, мамо, простіть, і ви тату.

Вишенька коло хреста капала на землю білими сльозами пелюсток. Жінка припадала до могили, поправляла на них пелюстки паперових квітів. її не страшило біле світло місяця, силуети чорних хрестів, такі рідні і дорогі були вони їй.

Прислухалася, немов хотіла почути рідний голос, з-під землі почути.
- Вже машини за нами приїхали. Завтра їдем, не знаю куди. Лаську лишаю вам, доглядайте, бо шкода худобини, - втирала сльози, а вони котилися, котилися і губилися у складках білої хустини.
- Кажуть, що тут все заражене Чорнобилем: і трава, і хата, і корова, і кури, і Бровко. Як їх лишити?

Курям у мішку з пшеницею дірку зробила, щоб довше мали що їсти. хліба напекла Бровкові. А корову доглянете, бо нема кому. ціле село вивозять. догляньте корову.

Капали вишневі пелюстки, як сльози місяця.

Коли змовкає гамір денного життя, при місячному світлі мене болить пам'ять. Але то не біль смерті. То біль народження. Може, то в мені народжується Українець?

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Косівська школа-інтернат-гімназія

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!