Середа, 28 червня, 2017

Гуцульщина літературна

Роман Балагурах - Творчість почесних членів гуртка

МОЄ МІСТО - ПЕРЛИНА В ЦІМ КРАЇ

Моє місто - це чари земні,
І у кожному серці співають
Різнобарвних лісів ручаї.

Чудо-річка і шпилі соснові,
І заквітчані барви гаїв,
Переливи небес кольорові,
Світанкові пісні солов'їв.

Ніжні спогади, перше кохання,
Поцілунки гарячі, міцні,
Перші проліски, перші вітання
Чарівниці-красуні весни.

І куди б мене доля не кинула -
Не забуду ніколи я, ні!
Своє місто-перлину Гуцульщини,
Своє місто-скарбницю землі.

 


В зорянім небі зоряний слід
Твоя коса залишила,
Зоряні очі дивляться вслід
-Моя ти мила.

 

Впала роса - вмила косу,
Й серце на мить зупинилось.
Шепчуться трави, шумлять ліси
-Моя ти мила.

Сильні вітри в мить перейшли,
В небі блакить застила.
І соловей пісню завів

-Моя ти мила.
Руки твої, мов ті пелюстки,
Ніжно мене обіймають.
Ріки й струмки пісні дзвінкі
Тільки тобі співають.


Пахне рута-м'ята у твоїх долонях,
Зірвана на долю в степовий розмай.
Та наше кохання стало на осонні,
Чека-виглядає, каже: „Доганяй".

Загубив я спокій у траві високій,
Й запах тої рути чую кожен день.
І шукаю щастя у п'янкому соку,
В мелодіях тихих золотих пісень.

Ми з тобою, мила, десь згубили літо,
Літо первоцвіту і безмежних мрій.
Й залишилась рута у печаль одіта,
Й більше не вернути наших теплих днів.

 


 

Хмари білі, хмари сірі,
Небо чисте, мов кришталь.
Й відбивається у ньому
Даль безкрая, синя даль.

В білий пух, як покривало,
Хмари скупчились гуртом.
І здається, як у казці,
Синє небо з літаком.


Природа тихо спочиває;
Ліси, поля - усе дрімає.
Заснув ставок. Лиш десь далеко
Почувсь тривожний крик лелеки.

Легенько нічка вже бринить,
Лиш тільки матінка не спить.
Вона, неначе та лебідка,
Все діток своїх сповива.

Повиростають, наче квіти,
Й підуть у світ, покинуть хату.
Але й в далекій тій дорозі
Із ними ненька, рідна мати.

 


Чомусь так дивно серце стукотить
-Куди воно так заклопотано спішить?
Я зупинивсь, послухав-дальше б'ється
І не стає. Як неспокійна річка в'ється.

Та хай спішить - це поклик часу,життя заспів,
Щоб тільки ти здійснити щось успів,
Щоб не спіткнувся на порозі,
Щоб не упав на півдорозі.

І щоб сказав ти мрії, дивлячись у вічі:
„Щасливий я, бо поки серце стукотить,
для людства я хоч щось устиг зробить".

Роман Балагурах (поет-пісняр)

 

Інтернет версія книги Infoland © Передрук матеріалів тільки за наявністю активного гіперпосилання на www.kosiv.info - Веб-портал Косівщини - Косів, Косівщина, Гуцульщина та Карпати

Книга Гуцульщина літературна - Косівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!