Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
Вівторок, 19 вересня, 2017

Гуцульщина літературна

Хім'як Марія Петрівна - Доля ( продовження )

      На серці  дівчини залягла тривога і сум. Але вона намагалась триматися, вона сильна, плакатиме хіба лиш душею. Вранці Сергій прийшов з букетом осінніх хризантем і попросив Надійку стати його дружиною. В голові дівчини все перевернулося. Такого вона не очікувала, а тому відповіді дати не могла... Минуло 2 роки...
    ...Білий лімузин наближався до ЗАГСу у невеличкому місті. По-різному люди сприймали наречену Сергія в інвалідному візочку. Лиш по-своєму дивилася на свою суперницю русява дівчина, яка два роки писала листи коханому в армію, уявляючи себе в білій весільній сукні, а тепер...
   Свекруха Надійки, Тетяна Григорівна, сиділа насуплена за столом. Вже кілька років вона бачила в уяві русяву Любочку своєю невісткою. Радила синові не робити дурниць. Дівчина без ноги якось виплутається в житті. Та він не послухав, пожалів Надію. Хто ж пожаліє її, матір? Хто пожаліє однокласницю Сергія Любочку, яка своєю красою не залишала байдужим жодного хлопця в невеличкому містечку? Невже-таки доля є на світі?
   Невдовзі Сергій з дружиною перебрались жити в однокімнатну квартиру на околиці міста. Вікна її вели в густий садочок. Тут був клаптик запущеного городу, який став єдиною розрадою для молодої жінки. Збоку сім'я виглядала зовсім щасливою.
   Дехто почав заздрити Сергієві. Хоч його дружина ходила з протезом, але на подвір'ї завжди сохла випрана білизна, на грядках росла всяка городина, милував око любисток, високі мальви підпирали біле віконечко невеличкої квартири. Сусіди проговорювали, що час би вже сушити на шнурочку пеленочки. Але...
   Сергій ставав з кожним днем засмученіший, почав повертати додому пізно. Почав випивати. Про це плескали злі язики. Але Надія була сильною. Вона вирішила поговорити зі своїм чоловіком. Жінка розуміла його, як ніхто інший.
    Люба, однокласниця Сергія, народила донечку. Сусіди твердили, що то копія Сергія. В неділю збиралися хрестити дитину. Надія попросилася з Сергієм в місто, щоб купити подарунок для дитини, у чому чоловік не відмовив. Хрестини відсвяткували. Та чомусь всі були невеселі. Люба дочку назвала Надійкою, напевне, через те, що вона полюбила свою суперницю, яка розуміла її.
   Маленькій Надійці виповнилося п'ять років, коли в автокатастрофі загинула її мати Люба і тато Сергій. Надія забрала маленьку Надійку до себе, бо доля розпорядилась так, що через хворобу померли Любині батьки, і в малої не залишилось нікого в живих з рідних: ні мами, ні тата, ні бабусі, ні дідуся.
    Тетяна Григорівна перевезла невістку з онучкою у велику міську квартиру.
    Сьогодні ми їдемо з Надією Олексіївною в одному купе з Києва, де навчається в медичній академії мала Надійка. Болить стареньку жінку нога, а ще дужче болить її душа за нелегким життям, яке їй довелося прожити. Та вона вистояла, перемогла. Сильним живеться довше...
    Мальви сягають високих вікон, на підвіконні червоними кетягами звисають пеларгонії, плачуть білими сльозами кали. Надія Олексіївна завтра їде на могилки Сергія та Любові. Все у них на могилках однакове: навіть прізвища, бо такі написи замовила старша Надія.

Книга Гуцульщина літературна - Снідавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!