Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
Четвер, 30 березня, 2017

Гуцульщина літературна

Хім'як Марія Петрівна - Доля

                                                                      Доля

    Надійка уві сні про щось бурмотіла, переверталася з боку на бік. Щось невідоме творилося з нею в цю ніч. Але чому? Завтра вона повинна вдягнути світло-рожеву сукню й босоніжки на високому підборі. Про зачіску ще вчора домовилась з подругою Вірочкою. Адже завтра - випускний бал. Вона повинна виглядати гарною. Ніхто про неї не подбає. Вона сирота при живих батьках. Хто вони? Хто вона? Звідки пустило корені її родинне дерево? Пустка.
   У мріях Надійка вже навчається у педагогічному інституті. Вона дуже любить маленьких діток. Тут, в інтернаті, її всі також люблять. Надійка - відмінниця в навчанні, працьовита, спокійна, ніколи нікого не скривдить.
   До спальні заглянула няня Валентина Андріївна. Тихеньким лагідним голосом розбудила сонних дівчат, які скоренько підвелися, почали застеляти ліжка. На серці у всіх було і радісно, і тривожно. Сьогодні - завтра вони розлетяться, як пташенята з нажитого місця: хто піде вчитися, хто працювати влаштується. Для На-дійки - педінститут. При згадці про нього. В дівчини появилась на обличчі посмішка. Чорна густа коса гадюкою звисала на дівочі плечі. Надійка швиденько привела себе до порядку, поснідала раніше за всіх, бо однокласники доручили їй купити на ринку квіти для вчителів на випускне свято.
   Дівчина прискореною ходою йшла з великим оберемком червоних троянд по тротуару. Аж раптом - гуркіт, свист коліс, брязкіт розбитого скла... Під колесами плакали розчавлені троянди, яким не судилося потрапити на випускний бал.
   Надійка отямилась у незнайомій білій палаті. їй ніколи не доводилось лежати на лікарняному ліжку. А тепер... Різкий біль пронизував їй ногу, голову, руки. У неї не вистачало сил поворухнутися.
   - Що зі мною? Ніхто не міг вимовити ні слова. Навіть медсестра, що сиділа на ліжку поблизу хворої, не змогла подати голосу. Але мовчання перервала поява лікаря у білому халаті з сумним обличчям. Він не запитав у дівчини ні її імені, ні прізвища. Вже всім про неї все було відомо. Лише вона одна ще не знала, що з нею трапилось. І не знала вона, що її нога знаходиться в простирадлі в операційному кабінеті.
   Тяжкий грудний зойк, стогін, гіркі дівочі сиротинські сльози. Куди їй зараз? Що буде потім? Куди піти? Де притулити свою сирітську голову? За що жити?
   До палати приходили однокласники, друзі. Ніхто не посміхався, але тут, у палаті, ніхто і не плакав. Не плакала при людях і Надійка. Тільки одна ніч могла побачити ті гіркі дівочі сльози, які потоками текли з-під чорних брів.
   На землю вечір сипав сутінки ночі. У відчинені двері Надійчиної палати показалися червоні троянди, такі самі, які зовсім недавно на ринку купила вона. Серце дівчини стиснулося, і з її грудей почувся тихий стогін.
   - Вибач мені, дорога дівчинко! Все сталося так несподівано, що я незчувся, як випустив кермо з рук, і сталося непоправне. Якби можна було помінятися місцями, то я готовий на себе взяти твоє горе. Дівчина мовчала. Розмова не в'язалася. Сергій просив вибачити, не подавати його до суду. На нього вдома чекають батьки. Він єдиний син у сім'ї. Хлопцеві залишилось ще до осені служити в армії. Надійка не могла в цей вечір прийняти ніякого рішення.
   Сергій приходив щовечора, і кожен раз з червоними трояндами. Цього разу дівчина попросила не приносити їй цих квітів, бо вони нагадують їй той нещасливий для них обох день. Саме тепер почалася чорна смуга в її житті.
    Минуло тяжке для Надійки літо. З екрану телевізора вона почула наказ про осінню демобілізацію військових. Цього вечора Сергій не прийшов.

Книга Гуцульщина літературна - Снідавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!