Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
Четвер, 21 вересня, 2017

Гуцульщина літературна

Тимочко Інна - Майбутнє лісу в твоїх руках !

                                             Майбутнє лісу в твоїх руках!

    Людино! Це ти будуєш і руйнуєш, створюєш і знищуєш, бо ти - дитя Природи і маєш на це право. Та ти ще й змушена пам'ятати про те, що де б ти не була і що б не робила, ти завжди залежатимеш від Природи. Адже вона - це невичерпне джерело, колиска життя, де пізнається вся таємниця початку й кінця, народження і смерті. І ти - частина Природи,
бо не можеш існувати без неї. Пам'ятай цю істину, цей закон. Але це - тільки перше правило.
    ... Полохливий заєць, що ховається у свіжій борозні, журавель, що вільно ширяє в небесній блакиті, трави, що розкинулися зеленим килимом, верба, яка схилилася над водою і сама вода - це і є природа, яку людина змушена охороняти. Це, власне, охорона нашого майбутнього, того життя, що буде на Землі після нас, або ж припиниться,
якщо в цьому буде наша вина! Це друге правило.
   ... Мабуть, кожен спостерігав, як сходить і ховається десь далеко за могутніми лісами сонце. Як приємно прокладати росяний слід рано-вранці високими травами, слухати пісню дзвінкоголосих пташок і зустрічати сонце в лісі! Чудова, незабутня картина. Все ще оповите сивим туманом і спить мертвим сном. Все завмерло. Та раптом десь у гущавині непрохідних хащів заспіває пташка, змахне крилом, і з дерева на землю посиплеться вранішня роса. Крізь шатро, сплетене гілками дерев, починають пробиватися перші промені сонця, і природа оживає, пробуджується од сну.
Настає ранок. Ліс змінює свій образ, стає веселішим. Так, саме ця картина справляє незабутнє враження на всіх і на кожного. Але через нас, людей, таких місць, як цей ліс, залишилося порівняно небагато. Чому ж ми не можемо
зрозуміти, що ліс - це теж частина природи, без якої існувати не можемо ми і все живе? Необхідно знати, що кожне деревце, кожна гілочка має своє значення, і серце стискається від болю, коли бачиш, як чиясь безжалісна рука для власних потреб чи навіть без них знищує цей дарунок природи і чиясь нерозумна голова не може збагнути всієї шкоди, що вона завдає насамперед собі і тим, що прийдуть на нашу Землю.
    Ліс є не тільки найважливішим компонентом у природі, а й середовищем життя багатьох рослин і тварин. Він з давніх часів уже був своєрідним природним заповідником і захищав тварин і рослин. Але людина, усвідомивши всю ту шкоду, що вона зробила природі, стала сама створювати національні парки, щоб хоч трохи загладити свою провину. Згодом їхня кількість значно зросла. Та надмірна популярність національних парків може бути небезпечною для життя тварин, котрі там мешкають. Тому кожен, хто читає ці рядки, написані рукою того, що просто розповідає іншим про те, що бачить, повинен пам'ятати, що саме від нього залежить наше майбутнє. Це- третє правило.
    ... Колись, у сиву давнину людина повністю залежала від лісу, та навіть тоді його не знищували так, як у наш час. І я відкрию таємницю, хто ж у цьому всьому винен. Це ми, люди, і тому лишень ми змушені відновити природу. Це- наше завдання.
    Картину ідеальної природи можна порівняти з ілюзією, що тільки здається справжньою, а насправді її не існує. Це -наше минуле, але воно може стати й нашим майбутнім, якщо ми усвідомимо, що всі живі істоти залежать одна від одної, і це називається природною рівновагою. Без лісу ця рівновага порушиться. Людина раніше не задумувалася над цим, використовуючи ліс лише у власних цілях та потребах. Хоча це й не завжди шкодило природі, та я вважаю, що людина завжди повинна знати, що робить.
   А яка ж реальність, а не сон чи ілюзія? На жаль, вона не така, якби мені хотілося. Бо я бажаю, щоб зеленіли ліси, текли ріки, а в них жили живі істоти. Я хочу, щоб птахи ширяли у чистому небі і сонце світило ясно-ясно, а хмари, схожі на перину, повільно пропливали у небі і нікому не нагадували про те, що сталося у минулому.
    Відповідати за свої вчинки повинен не тільки той, хто створив машину чи підприємство, а всі люди. Щоб закликати людей до цього, складаються вірші, і я цим людям дуже вдячна.
  Людино! Пам'ятай про те, що я тобі розповідаю! Читаючи це, згадай, чи ніколи ти не завдавала шкоди природі, зламавши гілочку чи зірвавши квіточку. Прислухайся до моїх слів, а я кажу : вклонись природі-матері, подякуй їй за те, що ти живеш на цій Землі ! Нехай знову цвітуть квіти, хай зеленіють трави, шумлять верховіттями дуби й смереки. І хай у лісі, що , здається, не має кінця-краю, знову завирує життя, і чиста джерельна вода залишиться чистою.
     Майбутнє лісу, а, отже, й майбутнє цілої планети - в твоїх руках. Я вважаю, що зробити наше майбутнє світлим мусимо самі ж ми. І якщо вже нам доручено таку важливу місію, то мені хочеться виконати її якнайкраще, бо я пам'ятаю, що я - Людина, і зобов'язана відповідати за це. Низько схиляюсь перед тобою, Природо, бо знаю: і я, і всі люди на Землі пам'ятають про те, що ти - наша друга мати і, коли перша дала нам життя, піклується про нас, то ти їй в цьому допомагаєш.

                                                                                                                                                                     Інна Тимочко, 8 клас

Книга Гуцульщина літературна - Микитинецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!