Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
Середа, 26 липня, 2017

Гуцульщина літературна

Іоланна Тимочко - Я - романтик

                                                                  Я - романтик

     Саме тому мені завжди найближчими до душі були білі троянди. Їхню дивну вроду неможливо порівняти ні з чим. Тендітні, мов шовк, сніжно-білі пелюстки, їхнє тонке, гармонійне поєднання створюють в душі ілюзію досконалості
грішного світу людського. В поєднанні з символами святості -лотосами, або водяними ліліями, - ці квіти немов би переносять нас у рай.
    Посеред саду в темній гущині Струмок дзюркоче - води прохолодні Немов з кришталю. Завмирають дні, Заглянувши
в ту чарівну безодню.
    Довколишня природа настільки прекрасна, що перед її дивними чарами не може стояти навіть Час! Людина, яка потрапляє в цей дивовижний куточок планети, втрачає голову від такої безмірної досконалості. Вона здатна віддати
геть усе, щоби доторкнутися до шовкових пелюсток, вдихнути чистий аромат священної квітки лотоса, припасти спраглими вустами до кришталевої, ніким ще не займаної води. Проте, рано чи пізно, її Істинному єству набридне цей казковий квітучий рай. Все частіше білі шовкові вбрання троянд в думках перетворюватимуться на палаючі жаринки ясно-червоних пелюсток польового маку, священні лотоси над кришталевою гладінню - в сором'язливе латаття
поліських озер, а непроглядні заквітчані райські сади - на примарне видиво із милих хатинок, окутаних туманом розкішного вишневого цвіту, й шепоту таємничих володарок піднебесся - предковічних карпатських смерек.Я
народилась в найчарівнішому куточку Прикарпаття й тому мені з дитинства знайомі приглушені шепоти таємничого пралісу, радісна пісня гомінких струмків навесні і ширий сміх повноводих карпатських річок. Відколи я себе пам'ятаю,
наді мною завжди паслися на ясно-голубих полонинах, блукаючи позолоченими плаями, схожі на симпатичних кучерявих баранчиків сніжно-білі хмаринки. В густих колючих чагарниках щось шепотіли невидимі для людських очей ельфи; ледь чутно водили крихітними смичками по струнах мініатюрних скрипочок лісові феї, які з настанням ночі чи то здіймалися високо в небо, чи то ховалися під пишними шатрами темно-зелених садів, де й заводили свою дивну,ніким ще не
співану пісню. Про що вони співали? їхні прекрасні голосочки прославляли нетлінну красу повновидого ясного місяця, сягали дзеркальної гладіні замисленої гірської річечки, химерно спліталися в клубочки з мереживом білого шумовиння
на поверхні цієї гладіні.
    Світ співав. Співав прекрасну,ніким не співану пісню.
   Мелодія линула якщо не з кришталевих потоків, то, либонь, зі стовбурів дерев чи, навіть, з крилець безжурних
живих ліхтариків-світлячків. її не можна було почути вухом, її треба було відчути душею, серцем, усім своїм єством. Саме ця дивна мелодія надихає мене на створення поезії, тому що вона сама поезія.
   Я - не творець шедеврів цього мистецтва слова, я - лише перекладач, посередник. Посередник між природою і людською істотою, своєрідний перекладач, що відчуває мову природи і, виклавши її на папері, доносить інформацію, закладену в ній, до свідомого пересічного українця. Правда, іноді достукатись до неї буває досить важко, в окремих випадках - навіть неможливо. Та, на щастя, таких людей -одиниці. Більшість українців, вислухавши переклад
таємничої мови природи, й самі починають розуміти її. Це - новонароджені поети, свідомість яких погодилася прийняти
в себе істину людського буття. Це ми, творці великої Поезії! Це ми, нащадки Кобзаря!

Книга Гуцульщина літературна - Микитинецька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!