Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
Середа, 26 квітня, 2017

Гуцульщина літературна

Василь Дмитрович Томащук - На крилах чеснот

                                                   На крилах чеснот

    Є люди, які живуть для того, аби їсти. А є й такі (їх більше), які їдять, аби жити і працювати. До цих належить
селянин, хлібороб. Він весь вік працює від зорі до зорі.
     Селянин живе надією. Він постійно сподівається, що його праця не пропаде даром, а дасть хосен. На нього
чикає всяка біда: він не гарантований, як робітник або службовець, в щомісячній платі за працю, він живе із своїх
рук.
   Змалечку він привчений вірити в Бога, в небесні і пекельні сили. Вірячи в них, він хоче хоч трішки бути господарем свого становища, мати хоч невеликий вплив на навколишнє оточення, на хід його господарських справ. Селянин
живе вірою. Він молиться, дотримується урочистих і церковних свят, дає милостиню, шепче слова замовляння. Селянин живе любов'ю. Він дорожить усячиною, але найбільшим його скарбом є худібка, або, як він сам каже,
товаріта. Він її викохує своїми руками, пестить і годує, говорить до неї, днює й ночує, а як, не дай Боже занеможе, Корівка — то друга мама. Маржинці дає куті на Святвечір, паски — на Великдень, постить в окремі дні, аби була
вона файна та гожа, аби ніщо не уразило її: ні довга з-під корча, ні погане око.
   Нині вернулися добрі часи для газдів. Є повно у стайні і коморі. Вже стерлась іржа із плугів, які роками валялись, прикидані сіном, у стодолі. Господар добув із комори таку посудину, як маслянка, обтер павутиння, запарив
кип'ятком, аби не текла, висушив на сонці і — гайда до роботи, бо є скороми досить.
   ... Старий □ азда вимиває руки, як лікар перед операцією, миє, як колись давно мив на полонині, коли бовгарив
та брався «ворожити над будзом». Зараз він приступить колотити масло. Булькає, падаючи на дно маслянки
пригріта сметана. А онуки зазирають, що ж це робитиме дід з такою дивною посудиною: коновка — не коновка,
тонка, висока та ще й патичок з діркастим кружечком на кінці у ній. Не бачили такого.
   Коли в маслянку вилито всю сметану, дід встромляє у неї друшляк (отой патичок), накриває, ставить на поріг, береться за друшляк і промовляє: «Як швидко поріг переступається, аби так швидко масло сколотилося!» Иде до
лави, кладе обережно посудину на стільчик (підлога студена) і починає мішати масло. Уверх-униз ходить друшляк, уверх-униз. А потім усю суміш зливає у велику емалеву миску, ложкою виловлює і стискає докупи грудочки масла. Сколотини виливає в іншу посудину, вгощає ними присутніх, вимиває і «жмакає» масло до повної готовності. Коли злито воду, то починає в мисці «палати» його: підкидати вверх, щоб воно набрало своєї фірми. Онуки сміються і
кажуть, що дідо так робить, як мама, коли відцідить пироги.
   Масло готове. Круглим кукуцом лежить воно у мисці, блискучими крапелинками сміється до господаря, а він, задоволений і гордий, кладе його на стіл, біля самого хліба. Нате, небожата, їжте та дякуйте Богові і худібці.
   Вірою і надією живе людина. А ще любов'ю і працею. Ці чесноти підносять її до вершин людської порядності, як
крила несуть птаха у просторінь голубого неба.

Книга Гуцульщина літературна - Баня-Березівська загальноосвітня школа І-ІІ ст.

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!