Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
П'ятниця, 20 жовтня, 2017

Гуцульщина літературна

Марія Станіславівна Петричук - Гуцульщина - край героїв - учителів

                                        Гуцульщина - край героїв-учителів

     Українські вчителі на Гуцульщині будили національну свідомість серед населення ще в умовах чужоземного поневолення. До таких слід віднести Миколу Семеновича Келцуняка, який працював учителем в Шешорах. За активну громадську діяльність був заарештований.
    Понад усе любила свою рідну землю, свій народ, свою Україну Марійка Підгірянка (Марія Омелянівна
Ленерт-Добровська).
   Вчитель з Косова Іван Устинович був ініціатором спорудження пам'ятника Тарасу Шевченкові у Косові. У 1914р. стає Січовим Стрільцем. Разом з учителем О. Іванчуком займався організацією добровольців в УСС на Гуцульщині.
   Учителі Косівщини були активними учасниками національно-визвольних змагань 1918-1920рр. Вони були не тільки зразком високої освіченості, але й щирого патріотизму. У ті часи бути українським патріотом означало ризикувати навіть власним життям. їх боліло майбутнє Батьківщини, офіційно не існуючої на карті Європи, народу, позбавленого природного права на самостійне існування. Такими були: Б.Заклинський — доброволець УСС на фронтах, Михайло Базник, Мирослав Капій, Микола Матіїв-Мельник, який, крім учительської роботи, займався і літературною справою.Не можна не згадати і вчителів, пов'язаних з ОУН-УПА. Це такі, як М.Яремин-Цицак, Анна і Федір Когути, А.Білак.
   Національним провідником для учнів була вчителька рідної мови і літератури Олександра Миколаївна Паєвська, яка прийшла в школу с. Бабин 1947р.
   Народилася Олександра Миколаївна Томич (за чоловіком Паєвська) 17 січня 1908р. в с. Нижній Березів Косовського району у сім'ї священика. Залишившись півсиротою (батько помер молодим на запалення легенів), вступає до Коломийської жіночої семінарії Українського Педагогічного товариства, яку закінчує 1926 року. В семінарії була активною учасницею Пласту, входила в управу пластового куреня ім. Марти Борецької.
   Польська держава негативно ставилася до українського шкільництва. І тому по закінченні семінарії Леся кілька
років не могла влаштуватися на роботу, тому виїхала на Волині. Там організувала цілий гурт патріоток дівчат-вчительок. У Володимирі-Во-линськім Леся виходить заміж за Дениса Олексійовича Паєвського, емігранта з-за Збруча.
    У перший день німецько-польської війни німці бомблять Володимир. Потім приходять "визволителі".Чоловік Лесі перепливає Буг і потрапляє в німецький конц-табір. 1940 року сім'я — в списках на вивіз у Сибір. У березні цього ж року два дні перед так званим "великим вивозом", Олександра Паєвська бере малого сина Юрка за руку (Андрій тільки мав з'явитися на світ) і втікає в Брустури, до мами.
    При переході в підпілля стало відомо, що Олександра Паєвська — псевдонім "Орися", зв'язковий код "М-35" з 1944 по 1950рр. — була зв'язковою для особливих доручень окружного Проводу Буковини і окружного Проводу Коломийської округи ОУН, довіреною особою провідника Буковини "Сталя" і Коломийщини — "Бориса".
    Учасником підпілля був і старший син Олександри — Юрій Паєвський.
    Різного рангу провідники знали, що Леся — зв'язкова, що в підпіллі "Орися" була автором статей, листівок і навіть художніх творів — невеликих оповідань і новел.З приходом більшовиків Дениса заарештували, а Леся стає вчителькою.
   З роками умови підпільних зв'язків і самого існування підпілля ускладнювалися. Школа в Брустурах стояла в центрі села на відкритому місці. "Орисі" було наказано змінити місце роботи із зручнішим для зв'язківців розташування житла. І 1947р. вона переїжджає жити в село Бабин. Але величезна імперія кинула найдосвідченіші кадри КДБ на ліквідацію бандерівського підпілля. У 1950р. "вийшли" на "Орисю", і провідник "Борис" дав команду зв'язок закрити, а "Орисі" переходити в підпілля. КДБ такого варіанту не враховував. Куди від них дінеться жінка з двома дітьми і старою мамаю? Та контррозвідка ОУН виграла.
   На початку травня 1950р. О. Паєвська з сином Юрієм пішла у карпатські ліси, скориставшись налагодженими раніше зв'язками.
   Перебуваючи у підпіллі, вони потрапляють у різні місцевості і півтора року не зустрічаються. З втратою легального становища "Орися" вже не могла бути зв'язковою, була просто працівником надра-йонного осередку і частково підпільним публіцистом чи політичним референтом. Статті і новели, писані "Орисею", вилучалися у підпільників при арештах.
    Після "зникнення" цілої сім'ї зі школи, КДБ вдалося майже повністю ліквідувати підпільну мережу ОУН Коломийщини.
    Повна довіра до члена Окружного проводу, яким був "Кіров", спрацювала на руку ворогові. "Орися" і багато інших були взяті живими. Слідства, повна ізоляція, одиночні камери до січня 1953р. в Лук'я-нівській тюрмі.
   Судила найвища судова інстанція імперії - Воєнна Колегія Верховного Суду СССР.
   Всім - розстріл. Синові, як наймолодшому, якому в день суду виповнилося 17 років, - 25 років заслання.
   Судили "Орисю" 21 січня 1953 року. Розстріляли 8 квітня 1953р., вже по смерті Сталіна.
Олександра Паєвська
  - вчителька, підпільна діячка заслужила любов і повагу учнів і жителів нашого села. Вона сіяла в наших душах те, що ніколи не повиннозгаснути в людській пам' яті - це почуття національної свідомості і гордості.
   На честь учительки-патріотки, підпільної діячки ОУН на будинку школи встановлено меморіальну дошку. Ініціатором встановлення дошки був колишній учень Олександри Паєвської, нині голова Братства УПА п. Петричук.
Зворушливими до сліз були слова сина героїні Юрія, його дружини Дарії, їхньої дочка Олександри.
    Схилімо низько голови перед вчителя-ми-патріотами за їхню мужність, за знівечену молодість, віддану на вівтар України. Ви, мов квіти весняні цвіли На рідній землі. У вас зброя була за плечима І смуток, і біль на чолі.

Книга Гуцульщина літературна - Бабинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!