Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
Понеділок, 24 липня, 2017

Гуцульщина літературна

Марія Петрівна Попович - Весна,зелений шум і зозулині чобітки

                                                       Наодинці з музою

Марія Петрівна Попович, вчитель української мови та літератури, керівник літературного гуртка "Вишенька".

   Весна,зелений шум і зозулині чобітки

  Весна. Довгоочікувана пора після суворої зими.
  На неї з не нетерпінням чекають люди, всі лісові мешканці, дерева, квіти, трави.
  Ось і Оленка аж ніяк не хотіла прощатись з нею навіть на одну ніч. Ще так хотіла погратися надворі, помилуватись пишним, світло-зелених одягом дерев, щебетом пташок, квітучими галявинами, та материн голос їй вже вкотре нагадував: "Оленко, пора додому!" Легенькийвітерець пестив кучеряве волосся, а ноженята неслухняно йшли до рідної домівки.
  - Мамо, скільки квітів! А як співають пташки! - щойно переступивши поріг хати, весело і захоплено защебетала Олен-ка: - Так не хочеться сидіти вдома.
  - Але незабаром ніч, не будеш же ночувати надворі? - усміхнулася мати.
  - Матусю, а чому весна ніколи не залишається з нами, і чому біля нашого струмочка ростуть рожеві квіточки, яких бабуся називає чобітками, та ще й зозулиними?
  - Давай, доню, вечеряти. Як повечеряємо, тоді й поговоримо.
  Дівчинка не затрималась довго за вечерею. Денна втома нагадувала їй про м'яку подушку і наймиліший у світі сон. Вона старанно перехрестилася тричі, і їй уста почали швидко шептати молитву, в якій вона дякувала за гарний день, за чарівну весну.
  Мати підійшла до ліжка, ніжно погладила голівку.
  Від легкого дотику теплої маминої долоні Оленка, яка ще не встигла поринути в глибокий сон, розплющила оченята:
  - Матусю, ви обіцяли мені розповісти про весну, весняний вітер, зозулині чобітки.
  - Так, Оленко, весна - дійсно найкраща пора року.
  Вона відвідує не лише нашу землю, а й інші. Дарує людям щастя, красу, вміння бачити світ прекрасного. А ще говорять, що Весна - це дівчина в барвистому віночку, в зеленій шовковій сукні. Вона кине одну квіточку зі свого віночка на галявину, а та розквітає дивоцвітом, кине травинку - і вся земля вкривається густою зеленою травою, притулиться до берізки, а вона розпускає віти, наче коси, доторкнеться до яблуньки - та розцвіте.
  Полюбив її пишну красу, добру, щедру вдачу молодий Вітер і став наздоганяти її і допомагати роздавати людям красу. Дівчина Весна втомилася і присіла біля струмочка. Легенькими долонями піднесла до своїх вуст водицю — втома й пройшла.
  Підбіг Вітер несподівано, почав голубити, перебирати її волосся легким подихом, і кілька квіток впало з віночка на землю. Розквітла земля, звеселилася. Дмухнув ще раз - всі ліси вкрилися світло-зеленими шатами. Дівчина почала втікати, бо злякалася: "Хто ж це випереджає мене?" І раптом згадала, що біля струмочка залишила Зозулині чобітки. Повернулася і побачила диво: на місці чобітків виросли гарні темно-рожеві квіти (такі самі, як були чобітки).
  "Бідна моя сестричка Зозуля, що ж я їй скажу, де її чобітки?" — почала плакати Весна. На землю пішов рясний дощ.
  З-за берізки виглянув молодий парубок у зеленій кресані, у вишиваній зеленими нитками сорочці, гарний коричневий пояс вилискував на його стані і оперізував пишні темно-зелені штани.
  - Не плач, дівчино, твоїй сестрі чобітки вже не потрібні, поглянь довкола: все вкрилося пишним пахучим цвітом, сонце обціловує землю. Хіба ж тепер підеш в чобітках по цих квітах, по траві? Тільки й любуватися цією красою з висоти, її треба перелітати.
  З того часу літає зозуля над усміхненою землею: гаями, лісами, понад річками. А весняний вітер звуть Зеленим Шумом. І мандрує він з дівчиною Весною нашим краєм, а згодом і по інших, даруючи людям радість, щастя, здоров'я. А як інколи Весна заплаче, згадаючи про Зозулині чобітки, Вітер потішить її, і в небі з'явиться веселка, яка нагадає людям кохання Зеленого Шуму і дівчини Весни.
  З приходом літа покидає наш край Зозуля, Весна і Зелений Шум. Веселка ж залишається до ранньої осені".
  Мати поправила ковдру і поцілувала Оленку, яка вже міцно заснувала. їй вже снилися Весна, Вітер і Зозулині чобітки.
  - Здраствуй, Весно, і ти, Зелений Шуме! - радо вигукнула Оленка, ступивши ноженятами на ранковий поріг. Вітер легенько погрався з косами дівчинки, теплим подихом обвіяв обличчя.
  - Але й пустотливий ти, весняний Вітре! - і вже на крилах весни дівчина неслася в білосніжний сад, який сипав білий сніг під ноги, а той чомусь не танув.

Книга Гуцульщина літературна - Акрешірська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!