Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
П'ятниця, 23 червня, 2017

Гуцульщина літературна

Оксана Заячук - Ця тиша зоряна й ясна

    *      *       *

Ця тиша зоряна й ясна,
Прекрасна німотою.
Лиш тихий щебет солов'я
Все вирина з спокою.

Голубить очі ночі тихий вітер,
І заколисує діброву гай.
А сон, душі твоєї лікар,
Крадеться по куточках в рай.


    *        *       *

Я топлюся, немов свіча.
Воскові краплі сліз
Скотились вниз. І смуток
З жалем ліг до ніг.
не було ніби весни,
І не любила дуже.
Здається все, і згасла я ...
Усе тепер байдуже...

    *      *      *

Багато весен з того часу вже було.
І не одна була така гроза.
Поверненню відбутись не дано
І не омиє спогадів сльоза.

На березі чекань лишила я тривоги.
Та все вертаюся до них завжди.
Цілую наші спогади-дороги.
Від сліз важких очей не можу підвести.

Я знаю: забувати треба вміти,
Щоби не втратити в душі блакить.
Та все ж цвітуть мого чекання квіти,
Й на пелюстках надія тріпотить.

    *      *      *

Всі люди йдуть. їх втома доганяє.
На плечі звалює бруд буднів і життя.
Я слухаю, чи десь не виринає
Із їх сердець мелодія ясна.

Не чути, мов німа отара,
Похнюпившись, на полонину йдуть.
Реальність, егоїзм і втому
На плечах чи в серцях несуть.

Я б крикнула: „Зніміте ношу!"
Та голос уривається, мовчить.
Що скажу я, коли й сама не можу
Цю зняти ношу хоч на мить.

   *      *      *

Вже багряне листя падає в траву,
Зачепилось сонце за стунку сосну.
Похмурніло й стихло, ніби жде весни.
В гості щедру осінь ти іще не зви.

В горобинім цвіті безліч голосів,
А берези чистять крони стовбурів.
Байдуже,що літо вже відзеленіло.
Серце твоє чисте знало, що хотіло.

Дощ осінній раптом над тобою схлипне
І листком із долі до душі прилипне.
Відшукай надію в пахощах трави,
А під листопадом слід свій віднайди.

    *       *        *

В сльозах, як в теплому купанні,
Гартую серце в ніжному жаданні.

Як світло із пітьми ці сльози -
Не вітер,не роса, а грози.

Відлига. Відлягло під вечір.
Сумні мандрівки і щоденні втечі.

У безвісті тихцем щодень
Кували серце кригою з пісень.

Що не згорить, я загашу сльозами,
Не сказане скажу віршами.

А потім. відпливе печаль,
І прийде день, і згасне жаль.

В сльозах, як в теплому купанні,
Гартую серце в ніжному жаданні.

    *      *       *

Торкаюсь серцем до вершин,
Де буйність трав і запах полонин,
Де музика - жива вода
І перепілки пісня голосна.

Де запах освіжілих нив
Мене навіки полонив.
Тут я живу і бачу в сні
Цей край смерік щовечора в росі.

Тут навіть сонячні тумани.
Я ними залікую рани.
І вийду в гори...,тут зміцнію.
Інакше жити я не вмію.


   *     *     *

Ти теплим був дощем і десь - грозою.
А зараз став краплинкою й росою.
Тепер тебе шукаю в травах,
Твойого блиску - у загравах.

Я поцілунком пригорну росу.
І зацілую мрієньку свою.
Не відпущу із серця дощ
І байдуже, що це не мож.

Я буду пити воду з джерела
Не як людина, а як веселам. І
може нею стану. і зійду
Над світом хату бачити твою.

Книга Гуцульщина літературна - Яблунівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!