Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
Вівторок, 19 вересня, 2017

Гуцульщина літературна

Оксана Заячук - Це не талант поета у мені

  Оксана Заячук - керівник літературного гуртка, працює вчителем української мови і літератури. Друкувалася в районній газеті. Недавно стала гостем "Джерельних дзвонів-7". "У світлі ранкового сонця хочу побачити майбутнє своєї держави, хочу побачити його вимріяним: нові школи з світлими просторими класами, чисті гори, ліси, озера, церкви з золотими банями, де співи лунають благодатні, родини живуть мирно, в достатку. Люди усміхнені, добрі, з чистими думками, з високими намірами, з любов'ю в очах.
Моя душа перепорвнена мріями. Іноді це заважає. Але, іноді - це єдиний шанс жити життям. Людина без мрій не може жити, адже і мрії, і надії - це ті промінці, що годують Людину."


 Це не талант поета у мені,
 Не хист до римування.
 Це біль згорілої душі
 На вогнищі жадання.

Це не слова спливають на папір,
Не мелодійні звуки.
Це в серця мого ясний зір,
Щоб людські бачить муки.

Я не для світу цього, не у нім
Я мала народитись.
А моє слово - замість сліз,
Щоб в смутку не втопитись.

   *     *     *

Вродлива жінка, неповторна панна,
Тверда хода і смуток на устах.
Ступає рівно, гордістю підтята,
Сміється із сльозами на очах.

Прекрасна жінка, незгасима іскра,
Тернина шлях їй щедро повила.
І знову біль ворушить тебе гнівно
За те, що спокою і досі не знайшла.

Самотня жінка - а навколо люди,
І з ними ще самотніше стає.
Не дорікай їм, якось воно буде.
Півшляху - і майбутнє вже твоє.

Щаслива жінка! Ці вродливі очі,
І серце це, де щастя й біль,
Мов нероздільні, поєдналися навіки
У стужі білих заметіль.

     *      *      *

Із цього стану вийти вже не хочу
Із цього марення свого життя.
Любов, як муку довгу, переношу,
Сльозами камінь на душі тривожу я.

В мені зима, а чи гаряче літо.
Мене болить, чи може я росту,
Замерзле серце щедро відігріто.
Пригорнуся до тебе і помру.


Ти щастя моє, біль і гріх,
Ти мій самотній вечір.
І знову переходжу цей поріг,
Тривогам підставляю плечі.

    *      *      *

Я йду, і слів загублена отара
Плететься у густих чагарниках.
Німої сповіді наснага,
Здається, губиться в стежках.

Мовчать слова.І сміх, і сум.
Барвінок в'ється в зарослях душі.
Я чую мови тихий стук
Й до нього прислухаюсь в самоті.

 

Книга Гуцульщина літературна - Яблунівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!