Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 180
Понеділок, 11 грудня, 2017

Гуцульщина літературна

Ольга Слюсарчук - Казка про Василька

              ... Я не поет,я тільки починаю,я щойно пишу перші рядки

                                                                                                                                                                        /Х.Буряк/

Ольга Слюсарчу -учениця 10 класу. Народилась в чудному селі. її домівка під горою, біля казкового лісу, який дає дівчині наснагу для творчості. Перша збірочка «Казки мого Дитинства» -то витвір її душі і серця. Учениця вчилась творчості в письменників-казкарів Леоніда Глібова, Івана Франка, Андерсена. Рівно шість років Оля писала збірочку. Поетично-казкова душа в цієї дівчини. Наснагу і творчість перейняла від мами, яка все життя кохається в літературі. Щасти тобі, Олечко! Сідлай казками свого творчого Пегаса!

                                                   Казка про Василька

   В одному дуже великому місті жив хлопчик, і звали його Васильком. Був він неохайною і неслухняною дитиною. В школі погано вчився. Додому приносив одні двійки. Підручники та зошити пом'яті,з вирваними листками, у щоденнику на кожній сторінці красувалися чорнильні клякси.
  Якось одного разу, коли хлопчик повернувся зі школи додому, з ним сталася незвичайна пригода. Ось послухайте, що буває з неслухняними дітьми і з тими, хто не хоче вчитися.
   Василько зайшов у кімнату, кинувши куртку та ранець у прихожій. З ранця випали всі зошити і книжки. Вчити уроку хлопець не збирався. Пообідавши, він сів за стіл і спостерігав за пташками, що стрибали по підвіконню. Раптом хтось постукав у шибку, але за вікном, як виявилось, нікого не було. « Здалося, мабуть»,— подумав він, але через кілька секунд у вікно знову хтось постукав. Хлопчик ближче підійшов до шибки. Йому здалося все це дивним, адже він жив на четвертому поверсі, і ніхто не міг стукати у вікно. Василько відчинив вікно, там і справді нікого не було, тільки холодний осінній вітер увірвався до теплої кімнати.
   Зачинивши вікно, хлопчик повернувся, щоб сісти за стіл і випити чашечку гарячого чаю. А яким було його здивування, коли він побачив посеред кімнати чарівну дівчинку.
— Ти хто? — тремтячим голосом запитав малий господар.
— Я? Я — Фея!
— Яка така Фея?! — трохи оговтавшись, почав Василько.
— Я - Фея Знань! — гордо відповіла дівчинка.
— Ха-ха-ха, Фея Знань, — реготав він, — а хіба таке буває? Це казки для дошкільнят, — не вгамовувався хлопчик
  Феї не сподобався тон, яким з нею розмовляв Василько, І неповага, яку проявляв хлопчик до неї і навчання, але дівчинка постаралася себе стримати і спокійним голосом продовжила:
— Бувають, і якщо ти не одумаєшся, не почнеш вчитися як слід, то побачиш, що з тобою зроблю!
— А що ти можеш зі мною зробити? — лицемірно запитав він.
з вирваними листками, у щоденнику на кожній сторінці красувалися чорнильні клякси.
  Якось одного разу, коли хлопчик повернувся зі школи додому, з ним сталася незвичайна пригода. Ось послухайте, що буває з неслухняними дітьми і з тими, хто не хоче вчитися.
  Василько зайшов у кімнату, кинувши куртку та ранець у прихожій. З ранця випали всі зошити і книжки. Вчити уроку хлопець не збирався. Пообідавши, він сів за стіл і спостерігав за пташками, що стрибали по підвіконню. Раптом хтось постукав у шибку, але за вікном, як виявилось, нікого не було. « Здалося, мабуть»,— подумав він, але через кілька секунд у вікно знову хтось постукав. Хлопчик ближче підійшов до шибки. Йому здалося все це дивним, адже він жив на четвертому поверсі, і ніхто не міг стукати у вікно. Василько відчинив вікно, там і справді нікого не було, тільки холодний осінній вітер увірвався до теплої кімнати.
  Зачинивши вікно, хлопчик повернувся, щоб сісти за стіл і випити чашечку гарячого чаю. А яким було його здивування, коли він побачив посеред кімнати чарівну дівчинку.
 — Ти хто? — тремтячим голосом запитав малий господар.
— Я? Я — Фея!
— Яка така Фея?! — трохи оговтавшись, почав Василько.
— Я - Фея Знань! — гордо відповіла дівчинка.
— Ха-ха-ха, Фея Знань, — реготав він, — а хіба таке буває? Це казки для дошкільнят, — не вгамовувався хлопчик
  Феї не сподобався тон, яким з нею розмовляв Василько, І неповага, яку проявляв хлопчик до неї і навчання, але дівчинка постаралася себе стримати і спокійним голосом продовжила:
— Бувають, і якщо ти не одумаєшся, не почнеш вчитися як слід, то побачиш, що з тобою зроблю!
— А що ти можеш зі мною зробити? — лицемірно запитав він.
— Відправлю на Планету Невивчених Уроків.
— Відправлю на Планету Невивчених Уроків.— Що, Васильку, втомився? — співчутливо запитала Фея. Він нічого не відповів, похитав головою і заплакав гірко-гірко.
— Ти добре потрудився і заслужив на повернення, але якщо пообіцяєш більше не помилятися і вчитися так, щоб самому не було соромно за своє навчання.
— Так, я обіцяю.
— Прощавай! — вона сплеснула в долоні три рази, і хлопчик за мить опинився в своїй міській квартирі... А за вікном мирно стрибали пташки...

 

Книга Гуцульщина літературна - Тюдівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Бібліотека порталу Косівщини та Гуцульщини пропонує переглянути не тільки твори косівських авторів. До вашої уваги книга "Гуцульщина літературна", книга Марії Равшер "Здвиженський храм" та інші твори про Косів, Косівщину та Гуцульщину.

Ласкаво просимо в місто Косів, Косівщину та Гуцульщину!