Неділя, 23 квітня, 2017

Тетяна Бривко: На агростраховому ринку вже час наводити лад

Агростраховий ринок сьогодні переживає глибоку кризу. Робота Агрострахового пулу паралізована, обсяги агрострахування невеликі, ухвалений 2012 року закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» потребує термінового оновлення. Та й це ще не все. Україні належить реформувати систему агрострахування, бо ж інакше нинішні успіхи, здобуті сільгоспвиробниками, досить скоро зійдуть нанівець. У цьому переконана віце-президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Тетяна БРИВКО.

- Чи відчули сільгоспвиробники бодай якусь користь від дворічної роботи Агрострахового пулу?

- За моїми спостереженнями, сільгоспвиробники навіть не помітили існування Пулу. Та це не означає, що він нічого не робив. Пул спробував заявити про себе. Це було 2012 року, коли ще були гроші на субсидоване агрострахування. Однак проблема полягала в тому, що скоро їх не стало. Ними встигли скористатися лишень окремі сільгоспвиробники.

У законі «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» Пулу відводилася особлива роль. Він мав підтримувати субсидоване агрострахування. Та бюджетні кошти на ці цілі не виділялися ні торік, ані цього року. І в результаті необхідність у Пулі відпала.

- Пул створювався в інтересах не лише держави, страховиків, але й сільгоспвиробників. І навіть у першу чергу – сільгоспвиробників. Принаймні, так раніше декларувалося. Виходить, що Пул не впорався з виконанням поставленого завдання?

- Я б не була такою категоричною стосовно Пулу. У ньому все було підігнане під субсидоване агрострахування. Навіть ті ж стандартні продукти, які він просував на ринку. Це стосується і процедури андеррайтинга. Бо огляди полів у рамках діяльності Пулу здійснювалися під субсидоване агрострахування.

Тож щойно держава відмовила в грошах на субсидоване агрострахування, Пул одразу це відчув. Його активність істотно зменшилася, а з часом загалом зійшла до нуля. І практика це підтверджує. Згідно з даними генерального директора Агрострахового пулу Василя Назаренка, у другому півріччі 2014 року страхові компанії Пулу не страхували посіви.

Тому Пул об'єктивно не міг виконати завдання, які для нього визначалися.

- Але ж якщо Пул не здатен працювати за відсутності субсидованого агрострахування, то чому за весь час свого існування він не пролобіював його інтересів?

- Тут я з вами погоджуся – у цьому питанні Пул повівся цілком пасивно. І це при всьому тому, що лобіювання субсидування повинно було стати одним із найважливіших напрямків його діяльності. Ти самим Пул, якщо хочете, загнав себе в безвихідь. Як це не прикро звучить, але це так.

- Чи справа лише в пасивності Пулу?

- Є ще один важливий момент. До Пулу входять лише 4 страхові компанії. Причому далеко не всі вони добре відомі ринку. І це зіграло свою негативну роль. Одна справа, коли інтереси субсидованого агрострахування просуває об'єднання, що складається з серйозних гравців, і зовсім інша, коли цим займається малочисельний за складом клуб за інтересами, половина учасників якого потребує додаткових рекомендацій. Скажіть, хто дослухатиметься до їх думки?

- Наскільки важливим для сільгоспвиробників і в цілому для всього агрострахування є субсидоване страхування?

- Фактично в країнах, які мають ризикове землеробство, страхування з державною підтримкою є рушієм ринку. На субсидоване агрострахування не просто виділяються гроші, а створюється цілий ряд умов. Приміром, створюються якісні страхові продукти, стандартизуються процедури, що супроводжують страхування від огляду посівів до врегулювання збитків. І все це впливає на поліпшення якості страхування. Це те, в чому вкрай зацікавлені сільгоспвиробники.

Так могло скластися й в Україні. У нас також є зони з ризиковим землеробством. Приміром, причорноморські області. Там щороку засухи: рідко випадають дощі.

На страховому ринку, до речі, є затверджений Нацкомфінпослуг хороший набір стандартних страхових продуктів. Вони стосуються як озимих культур – пшениці, ячменю, жита, тритикале, ріпаку, так і ярих – пшениці, ячменю, соняшника, цукрового буряку. Ці страхові продукти розробили спеціалісти Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні». Згодом до цієї роботи підключився Пул.

Всі без винятку спеціалісти визнають – стандартні страхові продукти відповідають найвищим вимогам, але їх застосування дорого стає сільгоспвиробникам. Воно передбачає субсидоване агрострахування, а оскільки його нема, то й попит на стандартні страхові продукти знизився.

- Хто найбільше потребує субсидованого агрострахування?

- Малі та середні сільгоспвиробники. Вони найбільш вразливі в ринкових умовах ведення бізнесу. А особливо малі фермерські господарства, у яких невеликі ділянки землі площею 50-300 гектарів. Чим менше господарство, тим менше воно вирощує сільгоспкультур. Тому втрати врожаю однієї культури через град, засуху чи з іншої причини можуть призвести до втрати всього бізнесу.

Добрим виходом із ситуації для таких господарств було б страхування майбутнього врожаю, та якісні страхові продукти дорогі. Тому зниження вартості страхування за допомогою державних субсидій – важливий елемент економічної безпеки малих та середніх сільгоспвиробників.

Хтось намагається відкараскатися від малих те середніх сільгоспвиробників – мовляв, не вони роблять погоду в сільському господарстві, та це не зовсім так. Справа не лише в тім, що ця селянська категорія вносить вагомий внесок у забезпечення продовольчої безпеки країни. Агрохолдинги більше зорієнтовані на позиції, котрі посідають на світових ринках, а отже, на отримання великих обсягів продукції за мінімальної собівартості, для них важлива висока продуктивність праці за рахунок оптимізації трудових ресурсів. А фермери, що живуть та працюють на територіях своїх сільських громад, частіше беруть участь у вирішенні соціальних проблем, з якими стикаються їх односельці. А сільське господарство, як відомо, функціонує там, де живе село. Щойно селяни починають полишати насиджені місця, поля заростають бур'яном.

- Як субсидоване страхування позначається на обсягах страхування?

- Україна має невелику практику субсидованого агрострахування. Цей вид страхування у нас діяв впродовж 2005-2008 років. Тим не менш, саме в цей період рівень страхування в нашій країні був найвищим – він склав близько 8%.

У деяких країнах на субсидоване страхування припадає 70-90% усього ринку агрострахування. Зокрема, це спостерігається в Канаді, США, Іспанії.

Сьогодні підвищений інтерес викликає турецьке агрострахування. Ми розуміємо, що собою являє сільгоспвиробник Туреччини. З нашої точки зору, це навіть не малий – дрібний бізнес. Це те, що у нас називається особистим підсобним господарством. І цей дрібний бізнес може повноцінно брати участь у державних програмах страхування.

А у нас на малих та середніх сільгоспвиробників страховики навіть дивитися не хочуть. Вони зацікавлені страхувати сільгоспугіддя, які обраховуються навіть не сотнями – тисячами гектарів. Тому й «пасуть» не фермерів та хазяїв особистих селянських господарств, а власників та керуючих агрохолдингів.

- Чим субсидоване агрострахування приваблює сільгоспвиробників?

- За кордоном сільгоспвиробник сплачує страховику за його послуги не повний страховий платіж, а лише його частину, найчастіше 50%. А інша частина припадає на державу, котра сплачує субсидію напряму страховикам.

Це зручно і сільгоспвиробникам, і страховикам, і самій державі, бо в такій схемі нема місця корупційним діям.

Є країни, які беруть на себе до 90% страхової премії. У будь-якому випадку, сільгоспвиробник отримує доступний за ціною та водночас якісний страховий продукт.

- Коли Україна може відродити субсидоване агрострахування?

- У Коаліційній угоді, яку підписали партії парламентської більшості, сказано, що це може статися 2016 року. Та насправді ніщо не заважає державі повернутися до субсидованого страхування вже 2015 року.

- Як ви поясните той факт, що Пул втратив доступ до форвардних контрактів?

- Пул спробував працювати на ринку форвардних контрактів після того, як втратив субсидоване агрострахування. Напевне, він шукав способи для самовиживання. Та прорахувався в одному – на законодавчому рівні йому не були надані повноваження керувати цим ринком.

До того ж на цьому ринку, як я це розумію, діяли не чітко прописані правила поведінки, а певні домовленості. І якщо це справді так, то Пул від початку був приречений. За наявності таких непрозорих схем відносин завжди з'являються нові домовленості, а з ними й нові гравці. Тож нема нічого дивного в тому, що Пул з часом втратив форвардні контракти.

- Зараз, коли постало питання про майбутнє Пулу, знов лунають заяви про те, що він повинен, у першу чергу, задовольняти інтереси сільгоспвиробників. Це що, черговий популізм чи справді серйозний намір? Що останнім часом змінилося в країні, аби вірити таким заявам?

- Насамперед змінилася ситуація в економіці країни – сільське господарство посіло лідерські позиції. Ми все більше покладаємося не стільки не експорт металу чи продукції хімічної промисловості, скільки на експорт зерна, олії, фруктів, овочів, молока, м'яса.

До слова згадати, за чистим експортом зернових ми вже вийшли на друге місце в світі. За цим показником поступаємося лише США. За виробництвом соняшникової олії з нами в світі ніхто не зрівняється.

З кожним роком обсяг виробленої в Україні сільгосппродукції зростає на 6-8%. Це дуже високий показник. Цього року ми знову зібрали понад 60 млн. тонн зерна. І це незважаючи на незаконну анексію Криму, воєнні дії на південному сході країни.

Євросоюз відкрив нам свої ринки і переконався, що наша сільгосппродукція за якістю нічим не поступається зарубіжній, а в багатьох випадках навіть перевершує її. АПК перетворився на основну валютодобувну галузь країни.

Та все це сьогоднішній день, а що буде завтра? Ось про що ми повинні нині думати. Не треба довго шукати відповідь на поставлене запитання. Вона лежить на поверхні. У розвинених країнах уже давно зрозуміли – стабільному розвиткові сільського господарства може посприяти агрострахування. Найменше, що воно може зробити в кризовій ситуації, - це врятувати аграрний бізнес, особливо малий та середній, хоча вже це дорогого варте. Найбільше, що воно може зробити, - забезпечити всім нам продовольчу безпеку, поповнити держбюджет заробленою за кордоном валютою, залучити до країни нові інвестиції і тим самим посприяти стабілізації національної економіки.

Не випадково в розвинених в аграрному відношенні країнах рівень агрострахування перевищує 60%. Зокрема, це стосується США та Канади, а на Кіпрі досягнуто максимального рівня – тут страхується 100% сільгоспугідь.

Ми в цьому відношенні явно програємо згаданим країнам. Наш рівень агрострахування не перевищує 5%. Тому нам слід запозичувати підходи до агрострахування, які демонструються за кордоном.

- Сьогодні гостро дискутується питання про те, що робити з Пулом. Одні експерти виступають за еволюційний підхід. Вони переконують – чинна структура має право на життя, але її треба трохи виправити. Інші налаштовані більш рішуче і тому стверджують – Пул слід суттєво реформувати. Він повинен мати іншу структуру, інші завдання, функції та багато чого іншого. Треті вважають за потрібне на місці нинішнього Пулу створити нове об'єднання страховиків. Що ви думаєте з цього приводу?

- Моя точка зору – ми повинні максимально скористатися тими інструментами та тими напрацюваннями, що вже є.

Я вважаю, що Пул має досить непогані інструменти, у нього є хороші напрацювання, в тому числі ті, що були передані фахівцями Проекту IFC «Розвиток агрострахування в Україні». Разом із тим, до Пулу назбиралася купа запитань, наприклад, пов'язаних із солідарною відповідальністю, яка відвертала багатьох страховиків. Простіше кажучи, я за збереження Пулу, але за однієї умови – його треба реформувати, зробити відкритим та прозорим для всіх страховиків, розширити членство, переглянути статутні документи.

- Реформований Пул покликаний навести лад лише в тій частині агрострахування, яка здійснюється за державної фінансової підтримки, чи в агрострахуванні в цілому? За яким принципом формуватиметься його склад?

- У радянські часи існували передові колгоспи, які були флагманами сільського господарства. Деякі з них примудрялися ставати навіть мільйонерами. Тому туди завжди направляли зарубіжні делегації, мовляв, дивіться, як ми успішно працюємо.

Та були й колгоспи, які зажили суцільних боргів. Врожаї такі, що навіть соромно було про них казати. І таких господарств було набагато більше, ніж передовиків.

Передбачалося, що передовики витягнуть на собі все сільське господарство. А ще, що слабкі колгоспи до них підтягнуться. Головне, щоб був приклад, який вартий наслідування.

На жаль, ці сподівання так і не справдилися – передовики так і залишилися передовиками, а відстаючі продовжували пасти задніх, допоки тих і інших не розформували, а землю роздали селянам.

Подібна ситуація складається нині в агрострахуванні. Дехто намагається підійти до розв'язання важливих питань з радянськими мірками. Мовляв, Пул візьме на себе ту частину ринку, в якій діятимуть державні субсидії, впровадить стандартні страхові продукти, встановить цивілізовані правила гри і всім буде добре.

А в добровільному страхуванні все буде, як у відсталих колгоспах: кожен страховик працюватиме, як йому заманеться, пропонуватиме сільгоспвиробникам страхові продукти, які сам і розробить. А як страховики їх уміють розробляти і чиї інтереси в них закладають, ми добре знаємо.

І чомусь прихильними такого «колгоспного» підходу в агрострахуванні думають, що агрострахування, яке здійснюється за державної фінансової підтримки, потому витягне добровільне агрострахування, зробить його більш цивілізованим. Переконана, з цього нічого не вийде. Тому не варто наступати на ті самі граблі. Результат буде незмінним – ми знову заробимо синці та гулі.

Моя думка – Пул повинен згуртовувати не частину, а весь агростраховий ринок, у нього повинні входити не лише «передовики капіталістичного змагання», а всі страхові компанії, що отримали відповідну ліцензію.

Не можна допускати, щоб на одному й тому ж ринку діяли різні правила гри, які зрозумілі лише тим, хто їх встановлює. Ці правила слід уніфікувати, і Пул має зайнятися цим. Інакше страховики та сільгоспвиробники й надалі говоритимуть різними мовами.

- Чи реально реформувати Пул без реформування системи агрострахування?

- Однозначно - ні. Будь-яка економіка являє собою годинниковий механізм, який не працюватиме без заводного ключа. Однаковою мірою це стосується й агрострахування, де роль заводного ключа відведена Пулу.

Якщо нема структури, яка встановлює «правила гри», аналізує поточну ситуацію, розробляє конкретні продукти та процедури, то це негативно позначається на всій системі агрострахування. Та якщо система в цілому спроектована неправильно, то який би пречудовий Пул ми не створили, він не зможе нормально функціонувати.

Беручись за реформування Пулу, ми повинні одночасно подбати і про оновлення всієї системи агрострахування. Інакше кінцевої мети не досягнемо. А вона полягає в тому, аби посприяти стійкому розвиткові вітчизняного АПК.

Для цього, перш за все, треба розробити Концепцію розвитку агрострахування. Це невірно, що свого часу ми взялися за створення агрострахової системи за відсутності такого документу.

Концепція повинна стати тим комплексним планом, який визначить створювану в Україні модель агрострахування та роль Пулу в ній.

Концепція повинна запропонувати ринку агрострахування стратегію його розвитку. Це важливо для того, щоб бачити перспективу, а не жити одним днем.

Щойно ми вийдемо на цей рівень, наша спільна робота впорядкується. Ухвалюватимуться не лише точкові рішення, що необхідні для розв'язання поточних питань, але й такі, що визначатимуть шляхи розвитку ринку на багато років наперед.

Парадокс у тому, що агрострахування в нашій країні досі розвивається хаотично. Бо відсутня Концепція. А коли нема плану, то нема й порядку. Це те, що ми в результаті отримали.

Концепція повинна стати основою для формування нового агрострахового законодавства. Тоді закони працюватимуть на ринок, в інтересах усіх його учасників. Вони саме працюватимуть, а не існуватимуть номінально.

У нам є всі компоненти для повноцінного функціонування агрострахової системи. Є агрострахове законодавство, хороший набір стандартних страхових продуктів, система сертифікації аварійних комісарів, Агростраховий пул. Та все це існує номінально. А треба, щоб усе це працювало та приносило користь всім – і державі, і страховиками, і сільгоспвиробникам.

Ярослав ТРИПІЛЬСЬКИЙ, Національний прес-клуб «Українська перспектива» для kosiv.info

Косівщина - Різне та цікаве