Неділя, 17 грудня, 2017

Через стратегічні цілі до об’єднання та успіху. До річниці злуки

1. Україна вже 20 років є незалежною державою. Це є великим успіхом в нашій історії. Варто критично подивитись на цей успіх через призму нашої історії, щоб його належно примножити в майбутньому.

2. Ми живемо в період значних геополітичних змін. Впливові світові рейтингові агентства прогнозують, що до 2030 року найвпливовішими світовими гравцями стануть Китай та Індія, а доля США, Євросоюзу та Росії є непевною. За одних обставин вони можуть залишитися серед світових лідерів, а за інших – їм загрожує занепад через демографічні проблеми і етнічні протистояння, зокрема. Деякі прогнозують можливий розпад Росії і звертають увагу на можливе відновлення в якійсь формі Київської Русі. Водночас згадані агентства прогнозують можливе перетворення Філіппін, Уругваю та України в малих економічних тигрів.

3. В умовах жорсткої конкуренції за виживання такі держави як Росія, Франція, Польща, Угорщина, Румунія та Німеччина дивлять на Україну як можливого серйозного конкурента. Для Росії існування України – це, зокрема, ще й втрата іміджу третього Риму. Тому згадані країни щодо України проводять інколи узгоджену політику: не допустити народження регіонального лідера, розділити Україну поміж собою й використати українців для вирішення своїх демографічних проблем. Підтримка європейськими структурами будівництва альтернативних газових маршрутів наводить на думку, що боротьба за українські багатства та знищення України як впливового гравця вступила в чергову фазу і є проявом збігу інтересів Європи з інтересами Росії: знищити конкурента, взяти в України все й поділити між собою.

4. При оцінці світових тенденцій потрібно мислити принаймні століттями. Світова історія – це історія боротьби за виживання та лідерство. З цією метою проводили завойовницькі війни, створювали імперії, винищували народи, хтось оголошував себе народом вищої раси, хтось – обраним народом, а хтось – свою релігію найправильнішою. Слабаків, які ставлять перед собою тільки дріб’язкові цілі, історія не пускає на вершину піраміди.

5. Ідея українства розвивалась у складних геополітичних реаліях, боротьба за українські землі та українців пронизує всю історію Південно-Східної Європи останнього тисячоліття. Ця боротьба триває і далі. Економічно сильної України не хоче бачити багато хто в світі. Сусіди і розвинені країни розглядають Україну як сферу збуту своєї продукції та постачальницю кваліфікованої і дешевої робочої сили, яку можна експлуатувати, асимілювати і використовувати як додатковий ресурс для розбудови власного народу.

6. Світова історія і велика політика – це складна гра одразу на багатьох шахівницях з багатоходовими комбінаціями та жертвами багатьох фігур, над чим основна частина населення не хоче задумуватись. При оцінці політичних подій й прийняті важливих рішень (стратегічних й тактичних) потрібно врахувати дуже багато різноманітних факторів: очікувані наукові відкриття і їх можливий влив на світову кон’юнктуру, можливі зміни в етнічному складі держав, можливі зміни політичних лідерів у важливих країнах, занепад впливових держав, можливі зміни клімату, екологічні катастрофи, стратегію і тактику впливових міжнародних фінансових компаній, вплив росту народонаселення на геополітичні зміни, тактику й стратегію сусідніх держав. Недаром кажуть: хто володіє інформацією, той і керує світом. Мало володіти інформацією, ще й потрібно мати належний світогляд, щоб її правильно інтерпретувати й використовувати. Людині, яка оперує малим масивом інформації здається, що її судження є правильними, хоч насправді є хибними. Такими людьми легко маніпулювати за допомогою сучасних інформаційних технологій, що можна в нас час наочно побачити. Погляди багатьох міжнародних олігархічних кланів та й багатьох держав, сусідніх й не дуже, є такими: “Українці – це працьовитий народ, який віками жив у ярмі. Ми цей народ експлуатували й використовували для розвитку власних народів та власних статків. Такої держави як України ніколи не було, там нема заможної високопрофесійної державницької еліти, бо її ми регулярно стригли. Український народ – це народ, який ставить перед собою тільки дріб’язкові цілі (кому служити) й тому постійно втрачає свій історичний шанс. Так було в часи Богдана Хмельницького, так було в час першої світової війни і Української народної республіки, так було в час другої світової війни, так було в час Помаранчевої революції. Ми вбили в голову цьому народові, що він до нічого не здатен, що він самостійно керувати своєю державою не може, всі його керівники (президенти, борці за незалежність,…) є зрадниками й бандитами. Ми повинні зробити все, щоб так і було й далі. Потрібно мутити воду в Україні, бо в мутній воді ми – генії рибалки – добре вміємо ловити рибку. Ми повинні влаштовувати постійні протистояння між Сходом і Заходом України, між комуністами й націоналістами, між православними і греко-католиками. Отож, розділяй і перемагай – цей лозунг завжди спрацьовував в Україні. Він повинен працювати й далі. Для цього потрібно зробити все для того, щоб в Україні не сформувалась заможна й високопрофесійна державницька еліта. Заможна й високопрофесійна державницька еліта – це основна небезпека для нас. Ми повинні робити всякі перешкоди для успіху українців в бізнесовій діяльності. Ми повинні знаходити неуків й робити вченими, депутатами, головами міст, …, президентами. Такі “генії” подвійна знахідка для нас: вони дискредитують українську ідею, вони не можуть бути самостійними й тому за належні аргументи “правильно” донесуть до народу нашу позицію. Ми повинні знаходити належні аргументи для того, щоб постійно переконувати, що українці – це не-народ, такої держави як Україна ніколи не було й бути не може. Для нас велику небезпеку ніс В.Ющенко, оскільки він міг створити умови для формування заможної й високопрофесійної державницької еліти, яка б поставила під свій контроль основні життєві сфери України, основні Українські багатства. Нам вдалося дискредитувати В.Ющенка й переконати значну частину суспільства, що Помаранчева революція – це трагічна сторінка історії України. Ми повинні постійно повинні вдобрювати це народові в голову з тим, щоб не допусти приходу ще одного В.Ющенка”.

7. Помаранчева революція – це велике свято, це велика подія, яка змінила менталітет народу. Жодна з революцій не вирішує всіх проблем. Одні думали про розбудову держави, а інші – про примноження власних статків. Оці, хто думав тільки про власні статки, і порушив життєвий принцип “ти начальник – я дурак, я начальник – ти дурак” є головними дискредитатором цієї події. Історія розставить всі крапки над відповідною буквою. Але святкування кожної річниці цієї події в кожному регіоні потрібно як можна гучніше, бо це величезний наш успіх – це подія, яка з населення зробила вільнодумний народ, а вирішити всі назрілі проблеми вона не могла в принципі через відсутність достатньої кількості професіоналів, через надумані нереальні лозунги та через роз’єднаність суспільства, чим успішно скористались наші неприятелі. Але це була необхідна подія в нашій історії, значимість якої важко переоцінити.

8. Загрози України є зовнішні й внутрішні. Зовнішні – це витіснення України впливовими міжнародними гравцями зі стежки встановлення й суспільного прогресу. Внутрішні – це економічна відсталість і перетворення України в олігархічну державу, якою правлять кілька сімей, для яких Україна – це тільки територія для збільшення власних статків.

9. Є дещо спільне в причинах українських невдач часів Б.Хмельницького, двадцятих років минулого століття та періодом президентства В.Ющенка. Цим спільним є малий прошарок заможної та високопрофесійної проукраїнської еліти, що зумовлено попереднім колоніальним минулим України, в якому зародки еліти асимілювалися та винищувалися. Малий прошарок заможної високопрофесійної проукраїнської еліти –основна проблема державотворення.

10. Українська діаспора розкидана по всьому світу. Україна має вигідне географічне положення, є позаблоковою державою, ніколи не вела завойовницькі війни, її історія пов’язана з сотнями народів та держав від Великої Британії, Передньої Азії та Північної Європи до Сибіру й Індії. Тому стати об’єднавчим центром на значній частині Євразії їй сам Бог велів. Така масштабна й розрахована на десятиліття геополітична ціль може бути об’єднавчою ідеєю для всього українського народу. Використання стосунків з Туреччиною та іншими багатими мусульманськими країнами як альтернативи Росії та Євросоюзу і як засобу знаходження коштів для перетворення України у високотехнологічну державу може служити хорошим тактичним кроком на шляху до успіху.

11. У світі рахуються тільки зі сильними. Колись країни завойовували військовими операціями. Тепер країни беруть без пострілів економічними засобами. Економічно сильна Україна – запорука нашого успіху, запорука нашого виживання. Отож, постійне адекватне реагування на геополітичні зміни і перетворення України у високотехнологічну державу, в регіонального лідера з найпередовішою наукою, в достойного продовжувача кращих традицій Київської Русі – такою повинна бути наша довготермінова ціль. Така реальна масштабна геополітична ціль спрямована на виграш у Росії минулої й майбутньої історії сприятиме консолідації суспільства. Тільки консолідоване українське суспільство здатне забезпечити стратегічний успіх.

12. Чи є шанси ?. Шанси дають освічений працьовитий народ і родюча земля. Якщо стратегічна мета поставлена, то які кроки потрібно робити. Зовнішні загрози спрямовані й на знищення української економіки, що включає і знищення крупного бізнесу. Тому настав унікальний шанс для єднання всіх задля успіху й виживання у складних геополітичних протистояннях. Але жодне єднання не приведе до потрібного успіху без відсторонення бізнесу всіх кольорів від управління державою. Бізнес в управлінні державою – це корупція, це витіснення конкурентів неконкурентними методами, це основна небезпека на шляху до успіху.

13. Розділяй й перемагай – такою була політика щодо України її поневолювачів. Тому спрямування зусиль на консолідацію суспільства навколо досягнення стратегічної мети, проведення достойної соціальної політики, відсторонення від управління державою бізнесових угрупувань, подолання корупції, створення найкращих умов для ведення бізнесу та формування заможної високопрофесійної проукраїнської еліти й подолання її роздробленості – основні тактичні завдання для досягнення стратегічної мети.Але подолання корупції та відсторонення бізнесу від управління країною не можна досягти без консолідованих дій опозиції. Десятки опозиційних партій не об’єднаються ніколи, бо це є бізнесові проекти їхніх керманичів. Народ повинен заставити прийти лідерів до об’єднання через створення суспільних рухів “Технарі за інтелектуальну Україну”, “Хірурги за оновлену Україну”, “Вчителі біології за оновлену освіту”, “Продавці взуття за належні умови ведення бізнесу”, “Дрібний і середній бізнес проти корупції”, “Фермери за оновлене село”,…. Десятки таких організацій здатні відшукати достойних нових високопрофесійних провідників і вивести їх на олімп через голосування на низах й проведення спільної конференції організацій, яка може стати останнім етапом об’єднання політичних сил.

14. В США демократичні вибори. Там кожного разу одна з партій каже, образно висловлюючись, що буде обмежувати розмноження щурів, а інша – що буде їх захищати. Після серйозних дебатів обидві партії залишаються біля корита й інших не допускають. На наступних виборах в США відбувається подібне шоу, тільки захисники і недруги щурів міняються ролями. І таке проходить протягом століть.

15. В Україні подібна картина. Одні продають Україну Росії, хоч насправді бояться тої Росії як вогню. Інші захищають від продажу і хочуть продати нас Європі, але натворили таке, що Європа може взяти нас лише за дуже демпінговими цінами. Обоє залишаються біля корита й успішно доять український народ. Народу, як недивно, таке шоу подобається.

Вперед до успіху!

Доктор фізико-математичних наук, професор, зав.кафедрою математичного аналізу Дрогобицького педуніверситету Богдан Винницький

Косівщина - Різне та цікаве