Понеділок, 29 травня, 2017

Життєвий і творчий шлях Олексія Соломченка. частина 3

Наші уявлення про значення творчого доробку Олексія Григоровича для історії народного мистецтва Гуцульщини були б неповними, якщо обминути педагогічну та громадську діяльність. Невід’ємну цілісність з науковими інтересами Олексія Соломченка становила його музейна діяльність. Як знавець і цінуваль-ник мистецтва, вже з перших днів, займаючи посаду директора училища, він одним з перших збагнув неповторну красу шедеврів людського генія, усвідомив необхідність їх збереження для нащадків. Збір мистецько-етнографічних творів став одним із важливих напрямів, який органічно поєднувався з розгортанням його наукових програм, вперше втілених під час написання дипломної роботи на тему «Гуцульська художня різьба по дереву», коли на-вчався ще в Інституті живопису, скульптури и архітектури їм. 1. Рєпіна Академії мистецтв у Ленінграді (нині Санкт-Петербург) на мистецтвознавчому факультеті, а також в аспірантурі при інституті мистецтвознавства, фольклору і етнографії ім. М. Т. Рильського Академії наук України.
На зустрічі з студентами училища. 1950-ті рокиНе випадково він був фундатором унікальної збірки гуцульського мистецтва, на базі якої було створено музей при Косівському училищі прикладного мистецтва у 1945 році. Завідувачем цього музею він був майже до останніх днів свого життя. Нині музей виріс у потужний центр навчальної і науково-дослідницької діяльності Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв.
Музейна збірка, яка сьогодні нараховує понад три тисячі експонатів, є не лише академічним підрозділом навчального закладу, але й популяризує гуцульське мистецтво для широкої аудиторії громадськості міста, району, області, України і численних зарубіжних гостей. Слід нагадати, що при сприянні правління Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури у 1987 році був виданий путівник по музею Косівського технікуму народних художніх промислів імені В. Касіяна «Скарбниця гуцульського мистецтва» — це ще одне свідчення про те, як дослідник надавав колекції особливого історико-мистецького та науково-пізнавального значення.
Чимало зусиль доклав Олексій Григорович і для організації музею народного мистецтва Гуцульщини та побуту в м. Косові, утвореного на базі приватної колекції творів, зібраної відомим українським художником Євгеном Яковичем Сагайдачним (1970 p.), а також музею архітектури та побуту в Урочищі «Три сосни», який проіснував всього чотири роки (1971-1974 pp.)
З широким світоглядом, ґрунтовною освітою, ця людина за своє життя зажила доброї слави як вчений-мистецтвознавець, мистецький критик, педагог та популяризатор гуцульського мистецтва. Він став у рівень з найкращими знавцями і дослідниками українського професійного і народного мистецтва. Ного добре знав і шанував мистецький світ. Про це засвідчують ряд статей-відгуків та рецензії на окремі монографії, творче надбай ня, авторами яких є відомі українські, зарубіжні письменники та дослідники — В. Василенко, Д. Гоберман, Канцедікас, М. Селі вачов, Р.Федорів, В. Качкан, В. Плачинда та багато інших. Усі вони відзначали наукову цінність мистецтвознавчої спадщини, її енциклопедично-літописний характер викладу, без якої тепер не обійдуться ні сьогоднішні, ні майбутні дослідники.
Коли знайомишся з джерелами довголітньої, нелегкої, але дуже корисної праці, мимоволі приходиш до єдиного висновку: джерелом цієї дивовижної людини, її набутків, зусиль і таланту є безмежна любов до матері-України, незгасна сила і любов до пізнання щедрої народної мудрості, до її історії і культури, і це пізнання яскраво розквітло у професійному покликанні нашого вельмишановного земляка.
Так сталося, що з волі Божої Гуцульщина, як і колись, пишається своїм талановитим сином, котрого хоч і не породила, зате виховала, виплекала своїм духовним єством. А він, змужнівши і визрівши на чистих джерелах народної рукотворної краси, не став її блудним сином, а, навпаки, осягнувши сповна унікальну філосцфію народної духовної культури, вірою і правдою служив їй більше як півстоліття, віддаючи плідну творчу працю в ім я розвою української культури.

О. СЛОБОДЯН

Косівщина - Гордість Косівщини