Субота, 24 червня, 2017

Сьогодні християни східного обряду відзначають Богоявлення

Свято Богоявлення, яке в народі називають ще Водохрещенням, за Григоріанським календарем відзначають 19 січня (6 січня — за Юліанським), воно завершує цикл Різдвяних свят, пише Релігійно-інформаційна служба України. Йдеться про хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан, під час якого Христос об’являє себе як Месію і Спасителя. Про це свідчить при Хрещенні, як каже Євангеліє, сам Отець Небесний голосом із неба: «Ти єси Син мій любий, у тобі — моє уподобання» (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить також Іван Хреститель, вказуючи на Нього: «Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає» (Йо. 1, 29).

Свято Богоявлення у перші віки християнства вважалося збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного помноження хліба. Тому й сьогоднішню назву свята «Богоявлення», як стверджує у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

Разом з празником Пасхи та Зіслання Святого Духа, празник Богоявлення належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський (+ 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: «Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубині, вказуючи на Христа». Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський (+ к. 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (+ 270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та інші Отці Церкви мали гарні духовні науки.

«Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Трійці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Тройця, яка посвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір'я празника читаємо: „Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець“», — пише о. Катрій.

Перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях говориться: «Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство" (Світилен утрені з 3 січня).

З празником Богоявлення тісно пов’язане Велике або Йорданське Водосвяття.

У Східній Церкві є два способи освячення води: велике і мале водосвяття. Мале водосвяття використовують з різних нагод, зокрема в день храмового празника. У Греції, наприклад, є звичай освячувати воду малим освяченням кожного місяця.

Велике або Йорданське Водосвяття відбувається два рази в році: в навечір’я і в день празника Богоявлення.

Історики вважають, що перші подібні чини були пов'язані з хрещенням оглашених.
Упершому тисячолітті в практиці Східної Церкви було тільки одне Йорданське Водосвяття, а саме в Навечір'я празника. Про це говорять Типікони і старовинні бібліотеки Єрусалима та Константинополя.

А від ХІ століття приходить звичай освячення води два рази. Типік руського Андріївського Скиту на Афоні з ХV століття говорить про два освячення — напередодні і в день свята.

Пояснено практику тим, що в Навечір’я водосвяття вважається символом колишнього хрещення оглашених, а водосвяття в день празника уже відбувається в пам'ять про Христове хрещення в ріці Йордані.

Від ХІІІ сторіччя чин Водосвяття стає щораз більше наближеним до сьогоднішнього. Впродовж наступних двох століть чин водосвяття набирає сучасного вигляду. Про Йорданське водосвяття на наших землях згадує Іпатський Літопис під 1148 р. і називає його „Водохрищі“. Служебник митрополита Кипріяна (†1406) вже подає чин Йорданського Водосвяття, який використовуємо сьогодні.

Від найдавніших часів Церква вважає освячену Йорданську воду великою святістю та приписує їй чудодійну силу для душі і тіла.

У проповіді на празник богоявлення св. Іван Золотоустий пише: „У цей празник опівночі всі, зачерпнувши води, приносять її додому та зберігають увесь рік… І діється дивне явище: та вода у своїй істоті не псується від довготи часу…“.

Часто Йорданське Водосвяття відбувається на ріці, якщо в цей день — великий мороз та є крига, то прорубують ополонку у вигляді хреста. Вірні можуть скупатися в освячених водах ріки.

У навечір’я Богоявленн, за традицією, родини збираються за столом вечеряти, ця вечеря називається в народі „Голодна кутя“ (перша — „Багата кутя“ — на Святвечір 6 січня, друга — „Щедра кутя“ — в навечір’я обрізання Господнього). Родичі та знайомі відвідують одні одниху ці дні, звіщаючи радісну подію, зокрема і через щедрівки та колядки.

Косівщина - Новини Гуцульщини