Вівторок, 27 червня, 2017

Літературні підсумки 2011

2011 рік минув для української літератури неоднозначно. Поруч із успішними новинками – невтішні економічні показники. Поруч із міжнародними фестивалями в Україні – міжнародна ганьба на світових книжкових ярмарках.

"Українська правда. Життя" вирішила згадати декілька найбільш яскравих літературних спогадів 2011 року.

Бестселер року

Ним стала книжка "Записки українського самашедшого" Ліни Костенко. Під час вручення нагороди рейтингу "Читають всі" видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га" заявило, що протягом 2011 року продано 100 тисяч примірників роману.

Цифри року

Найприємнішою цифрою 2011 року може бути збільшення накладів україномовної книги на 8% . Тут можна помріяти, що видання жанрової літератури українською мовою таки змінить співвідношення ru/ua книжок в Україні.

Друга приємна цифра: 50-70% відсотків зростання обороту видавців художньої та перекладної літератури.

Цю цифру нівелює цікавий парадокс: 64% видавців говорять про падіння об’ємів відвантаження книжок у книгарні.

Тобто книжок у книгарнях стало менше, але видавці заробляють більше. Ось і рецепт подорожчання книжок.

Решту цифр опублікував портал книжкової індустрії. Їх можна порівняти з давнішими цифрами та зробити власні висновки.

Книгарня року
Якщо вірити результатам опитування Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, то нею стала книгарня "Є".

З нею співпрацює 100% опитаних видавців. До того ж, респонденти дали книгарні "Є" найвищий бал – 4,5 балів з 5.

Поруч із "паперовими" книгарнями не можна не помітити пожвавлення роботи книгарень електронних.

Наприклад, видавець і перекладач Завен Баблоян допомагає українським письменникам поширювати свої тексти через мережу Amazon.

Є й українські аналоги. Скажімо, на майданчику Obreey Store послідовно публікують електронні версії книжок сучасних українських письменників. Наприклад, саме там Юрій Андрухович оприлюднив електронну версію свого "Лексикону" одночасно з паперовою книжкою.

Напрямок видається перспективним. Принаймні, головний редактор "КСД" Світлана Скляр говорить у своєму Facebook про наміри піти тим самим шляхом. Та й Світлана Пиркало нещодавно опублікувала всі свої тексти в мережі. Цілком безкоштовно.

Туман року

В Австрії видали книжку англійською мовою "Opportunity Ukraine". На її палітурці стоїть ім’я Віктора Януковича. Журналісти доволі швидко знайшли в книзі докази плагіату. Так само швидко Ганна Герман заперечила цю тезу.

Згодом у історії з’явився цап-відбувайло. Тобто перекладач, який стверджує, що на власний розсуд прибрав із тексту всі посилання. Щоправда не ясно, куди дивилися літературний редактор із коректором вкупі.

Конформіст року
Роман "Залишенець. Чорний ворон" розхапали після скандалу з Василем Шклярем, який попросив видати йому Шевченківську премію трохи пізніше – після відставки Дмитра Табачника. Тобто всі інші українські політичні діячі Шкляра цілком влаштовують.

Минуло зовсім мало часу – і Василь Шкляр завітав на презентацією книжки Ганни Герман. Її книжку "Червона Атлантида" одразу полюбило старше покоління – Іван Драч, Борис Олійник та інші.

Ще за пару місяців Василь Шкляр підтримав одіозну кандидатуру Володимира Яворівського, котрий збирався втретє балотуватися на посаду голови Спілки письменників України. Обрали іншого – Віктора Баранова.

Після обрання Віктора Баранова Василь Шкляр пообіцяв вийти зі Спілки, якщо вона "співпрацюватиме з владою". Хронологічно останній перл Василя Шкляра – лист на підтримку авторів, яких підозрюють у плагіаті.

МММ року

Ідеться про масовий обман, котрим стало видання "Чорне і червоне: Сто українських поетів ХХ сторіччя" та "Червоне і чорне: Сто українських поеток ХХ сторіччя".

За благородною місією ховається нечистоплотність у питаннях авторського права. Угод із поетами не підписав ні упорядник Борис Щавурський, ані директор тернопільського видавництва "Богдан" Богдан Будний.

З вересня поети зі здивуванням знаходили свої тексти в цій антології. Фактом вони не задоволені.

Очевидно тут не йдеться про гроші-гонорар. Автори не задоволені вибором текстів для публікації. А ще вони не відмовилися б від власного авторського примірника.

Упорядник антології Борис Щавурський стверджує, що з письменниками зв’язувався. Він просить усіх, "кого незумисно міг образити", написали листа на адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

Мені в цій історії найбільш цікаво дізнатися, чи подаватимуть письменники до суду колективно, чи "розрулять" проблему в індивідуальному порядку.

Фокус-покус року
Програму "Українська книга" спочатку оголосили непрозорою. І урізали бюджет. Потім – вирішили його збільшити. І вже за місяць після того до списку потрапила низка нових книжок. Всього 5 штук.

З них 2 – книжки видавництва "Фоліо".

Одна – "Цілком особисто" Віталія Коротича. Друга – "20 письменників сучасної України". Наприклад, видання 7500 примірників останньої коштувало 234 тисячі гривень.

Колгосп року
2011 року виразно вималювалася принципово нова стратегія творення книжок – колективне письмо.

Прикладів багато. Це і "Декамерон", і "Метаморфози", і "Українські письменники про футбол", і "Є-книга за 24 години", і переклад спогадів Джошуа Слокама "Навколосвітня подорож вітрильником наодинці", і переклад біографії "Стіва Джобса", і книжка есеїв "Соломонова Червона Зірка" тощо.

Такого роду книжки не завжди мають видатну літературну цінність. Але вони дозволяють зацікавити читача та познайомити його з більшою кількістю цікавих письменників.

Якщо ж ідеться про колективну роботу перекладачів, то вона дозволяє швидше перекласти книжку. Щоправда в цьому випадку доведеться знайти справді хорошого редактора.

Тусовка року
Колись давно можна було говорити про більш-менш закриті негласні письменницькі угруповання. Сьогодні таких угруповань майже не існує. Межі остаточно розмив Facebook.

Ще ніколи письменник і читач не стояли так близько один до одного. Будь-який відгук на книжку може одразу привернути увагу письменника та його шанувальників/ворогів/професійних читачів.

В принципі, щось таке можна було робити на будь-якому форумі. Але саме соціальні мережі з вимогою не-анонімності легко перенесли літературні суперечки у віртуал.

Тут зокрема мріялося про цивілізований діалог людей, що не ховаються під псевдо. Але виявилося, що навіть справжнє ім’я не завадить літераторам посваритися публічно. Це зокрема чудово ілюструють останні віртуальні дискусії навколо рейтингу "Читають всі" тощо.

Відтак віртуальне поле літературних дискусій відкрите, але нетерпиме. Дискусії тут доволі швидко перетворюються на так званий "срач".

Майданчик року
Поруч із не завжди коректним віртуалом існує простір для справжньої "дружби народів". Це літературні фестивалі.

Їх в Україні чимало. З-поміж найбільш цікавих я би назвала "Книжковий арсенал" у Києві, "Форум видавців" у Львові, та "Meridian Czernowitz" у Чернівцях.

Загалом всі українські літературні фестивалі мають доволі відмінний "формат". Але їх єднає запрошення численних іноземних митців і тяжіння до синтезу мистецтв. Здається, в Україні немає жодного суто літературного фесту. Всюди є музична, театральна, живописна, фотографічна складова програми.

Тренд року
Цього року трендом стало скандальне літературне життя.

То Ліна Костенко на когось образиться. То роман оголосять "ксенофобським". То Юрій А. з Оксаною З. обміняються люб’язностями. То спонсор у фестивалю одіозний. То фіналіст зніметься з конкурсу за 5 годин до церемонії нагородження.

З одного боку, це симптом млявого літературного життя. Недоліки текстів легко приховати за ширмою скандалів. Тобто будь-який абстрактний графоман може написати текст і викликати до нього цікавість за допомогою не літературних засобів.

З іншого боку, ця "скандальність" є симптомом певного інформаційного вакууму, в якому живуть письменники. Сьогодні їм дуже складно самотужки привернути увагу ЗМІ. Особливо в умовах, коли PR-відділи більшості видавництв працюють в кращому разі посередньо.

По-третє, тяжіння до бурхливих публічних дискусій можна пояснити пошуками орієнтирів.

У сьогоденній Україні немає достатньо авторитетних коментаторів літературного процесу. І читачі, і письменники, і видавці потребують точки "нуль" для розбудови площини координат.

Відтак внутрішні літературні розборки стають замінником пошуків цього "нуля".

Саме тому більшість гучних скандалів припала на кінець року, коли роздають літературні премії. Замість пояснень тут надають формулювання про "неприйнятну поведінку" і "некомпетентність" журі.

Прогноз року
В мистецьких та інтелектуальних українських колах протягом останнього року посилився градус політичної заангажованості.

Здається, 2012 року будь-який мистецький акт буде розглядатися крізь призму політичного життя. Тобто відмазатися від політичних контекстів у митців направду мало шансів. І тому їм варто особливо уважно стежити, що, з ким і за чиї гроші робити.

Читайте також: Квартирне питання в Мінську

Косівщина - Новини Гуцульщини